1.4. Рослинний і тваринний світ

Територія Золочівського району (теперішні його межі) здавна були багаті своїми лісами. Ліси вкривають не менше 30% території району. У великому лісовому масиві знаходяться села: Єлиховичі, Зозулі, Сасів, Верхобуж, Колтів. Ліси хвойні та мішані. Основними хвойними породами є сосна, смерека, листяними — бук, дуб, граб, клен, вільха, осика, береза. Підліски, із заходу, формують горобина, терен, шипшина, калина, глід, вовче лико, ліщина. Серед кущів поширені також малина, ожина, рідше - чорниця.

Навесні в лісах розквітають анемона дібровна і жовтецева, переліска, зірочник, медунка, підсніжник, ряст, купина пахуча, конвалія, зозулині черевички, барвінок, вероніка, веснівка, фіалка, зірочник, пшінка, згубниця, квасниця, первоцвіт, суниця. На відкритих степових ділянках гір збереглася лучно-степова рослинність (осока, тонконіг, тимофіївка, стоколос). Тут також можна побачити горицвіт, вовчі ягоди пахучі, шафран, сон великий, відкасник татарниколистий. Багато з вище перелічених рослин занесені до Червоної Книги України.

Рослинність Золочівщини можна зарахувати до двох природних зон: лісової (Мале Полісся) і лісостепу.

Мале Полісся відрізняється від сусідніх географічних областей. Тут значною мірою зберігся природний рослинний покрив: ліси, луки, болота, що займають 60 % площі. Тут поширені соснові і широколистно-соснові ліси, але нема бука. Хоч значні площі лісів вирубані, проте ліс займає до 30 % всієї території. Ліси, що збереглися, розміщені на найменш родючих слабопідзолистих супіщаних і торфо-болотних ґрунтах.

Основною деревною породою Малого Полісся є сосна, яка на вершинах піщаних горбів утворює соснові бори з підліском із ялівцю, чебрецю (родина м'яти) і лишайників. Найбільш поширеним типом лісу Малого Полісся є складні бори, що складаються із сосни з домішкою дуба, осики, берези, вільхи й іноді граба. Підлісок в цих лісах теж багатий.

На багатьох торфовищах трапляються ще вологі і мокрі низькорослі і низькостійні соснові бори з підліском (із верби, чорниці, журавлини, малини, ожини), а на заплавах і межиріччях з високим рівнем ґрунтових вод – вільхові ліси.

Ліси по території Малого Полісся заліснені нерівномірно; найбільше заліснені північно-західна і східна частини, найменше - південна, що прилягає до Поділля.

Луки на Малому Поліссі займають більше 28 % усієї площі земельних угідь. Кращими луками є заплавні, поширені в долинах найбільших річок району - Бугу і Стиру, де вони чергуються з болотами, які займають тут менші площі.

Ліси на горбинних теренах Опілля ростуть лише невеликими ділянками на більш крутих схилах. Тривалість вегетаційного періоду на Опілля дорівнює 205 - 210 дням, а періоду активної вегетації- 155 - 160 днів.

На Вороняках переважають діброви, окремими острівцями трапляються букові ліси. Дуже поширені грабові ліси, які є вторинними асоціаціями, що виникли на місці дубових і частково букових лісів. У дерево стані цих лісів, крім панівного граба, трапляються дуб і явір.

Заліснення Вороняків сягає 50 - 60 %. Ліси мають багатий і різноманітний підлісок. Він складається з ліщини, брусниці, крушини, калини, гордовини, глоду, кизилу, барбарису, смородини, порічок, шипшини.

Тваринний світ. Лісову фауну утворюють такі тварини: миша, полівка, бурозубка, їжак, борсук, горностай, білка, лисиця, зозуля, дика свиня, дятел, одуд, сова, сойка, ворона, сорока, повзик, вуж, ящірка, жаба.

На луках присутні такі представники тваринного світу: миша, кріт, заєць-русак, тхір, ласка, лисиця, лелека, волове очко, вівсянка, жайворонок, болотяна, жаба.

Фауна Малого Полісся багатша, ніж фауна Поділля. Багатші на неї мішані ліси, ніж соснові.

В широколистих лісах Золочівського Поділля збереглися дикі кабани, і, білка, миша, лісова куниця, чорний тхір, горностай, ласка, борсук, лисиця, лісовий кіт, їжак, кріт, кажан ( лили ).

Ліси Поділля мають багате птаство. Дубові ліси приваблюють найрізноманітніших птахів, які знаходять тут для поживи комах, ягоди, насіння. Іншою є картина в бучинах Поділля, де підлісок і трав'яний покрив бідні, а місцями їх нема зовсім. Тому тут завжди тихо. Навіть ті птахи, які тут гніздяться, за поживою летять у діброви або на прилеглі поля.

У зимовий період ліси поповнюються тими видами птахів, які гніздяться далі на північ, а зимувати прилітають до лісостепу. Серед них найбільш характерні снігурі, чижі, чубаті синиці, чечітки.

На полях Поділля найбільш збереглися гризуни: заєць-русак, ховрах плямистий, хом'як, миша. Живуть тут тхір, лисиця, ласка. Серед птахів переважають горобині, з хижаків - ворона, сокіл, лунь, шуліка (яструб). Промислове значення мають перепели й сірі куріпки. Найчисленнішими мешканцями полів є жайворонки. На полях знаходять собі корм шпаки, галки, горобці, ластівки, сороки. Тут живе багато дрібних саранових і коників, жуків, мотилів.

Рибний світ в ріках і водоймах Золочівщини складається з карася, коропа, окуня, щуки, в'юна, плотви, краснопірки, лина. Є також ондатра, видра, раки, дика качка, вальдшнеп, кулик. В селах знаходять собі притулок ласка, тхір, куниця, руда вечірниця, кажан, хатня миша, сова, ластівка, шпак, горобець, галка, ворона.

Потребують охорони: орел, ондатра, видра, вовк, лось, олень. Полювання дозволене лише в окремих районах Золочівщини.

На території Золочівщини визнано зникаючими такі види тварин: заєць русак, дикий кабан, лось, вовк, козулі, ондатра, лисиці, лелеки, журавлі дикі качки.

За даними обліку мисливської фауни в угіддях налічується: Оленів – 146; Косуль – 283; Кабанів – 71; Білок – 79; Зайців – 1464; Куниць – 26; Куріпок – 306.

Серед флористичного різноманіття визнано зникаючими такі види рослин як: вовчі ягоди, волошка стиснута, сон великий, сон широколистий, терен, гвоздики несправжньопізні, меч – трава болотяна, можениця польова.