3 Види цін
Ціна продукції (окремої послуги) формується з відповідних складових, що відображають структуру видів цін різних суб'єктів господарювання. Типові складові ціни показано на рис. 10.
Основними з них є собівартість і прибуток, їх наявність в Ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.
У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними кваліфікаційними ознаками.
Так, в залежності від сфери економіки усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі
Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:
Рис. 10 Типові структурні елементи ціни одиниці продукції (роботи, послуг)
1 Гуртові ціни - це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості
2 Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибальства, вторсировини.
3. Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.
4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.
Споживчі ціни - ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:
1) роздрібні ціни - ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній та приватній торгівлі.
Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.
За способом встановлення ціни поділяються на:
державні - фіксовані і регульовані (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціальне значимі товари);
договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін);
вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі з врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобіганні ажіотажного попиту і спекуляції);
ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті).
Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її Ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна - це ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).
Ціни "франко" - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:
а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);
б) франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані з доставкою продукції до місця знаходження споживача);
в) франко-кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат з доставки товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).
Нарешті, ціни бувають: довідникові, прейскурантні, каталогів (проспектів), торгів, біржові, аукціонів, пропозицій, фактичних угод.
Довідникові ціни публікуються в спеціальних довідниках виробниками або їх посередниками, відображають інтереси виробників і є ціновим орієнтиром для визначення цін фактичних угод. Довідникові ціни, як правило, завищені і в більшій мірі, ніж інші, відрізняються від реального рівня цін.
Ціни прейскурантів, каталогів і проспектів - це спеціально розроблені ціни, які висилаються певному колу осіб або публікуються виробниками на базові види товарів масового або серійного виробництва (чорні метали, вугілля, автомобілі та ін.) Вони не можуть, як і довідникові ціни, повністю врахувати умови ринку, і їх рівень, як правило, на 10-15% вищий від цін реалізації товарів (величина знижки вторговування).
Ціни торгів (тендерів) - ціни, що використовуються при спеціалізованій формі міжнародної торгівлі, перш за все на технічно складну і капіталомістку продукцію, машинобудування, будівництво промислових підприємств, залізничних І автомобільних доріг, розробку родовищ корисних копалин та ін. Такі торги спираються на видачу замовлень з певними умовами, які передбачають конкурентну боротьбу зі сторони фірм-продавців для забезпечення найбільш вигідної угоди для організатора (покупця). На торгах звичайно діє схема "один покупець - декілька продавців". Ціни торгів представлені двома видами: цінами пропозицій і цінами фактичних угод (ціни оферентів, що виграли торги; оферент - підприємство, організація, що подала свою пропозицію і бере участь у торгах). В більшості випадків розрив у цінах пропозицій і фактичних угод складає 5-10%. Слід відмітити, що ціни торгів формуються на більш низькому рівні, ніж звичайних комерційних угод, оскільки на торгах впливає конкуренція серед продавців.
Ціни біржової торгівлі - це ціни спеціально організованого і постійно діючого ринку масових, якісно однорідних, взаємозамінних товарів, які розраховуються і публікуються біржами, а також інформаційними агентствами. На відміну від тендерів на біржах діє схема "багато продавців - багато покупців".
Основу біржового обороту, як відомо, становлять сільськогосподарські, сировинні товари і продукти їх переробки. Це нафта, бензин, мазут, алюміній, мідь, пшениця, цукор, кава, бавовна і т.п. До провідних міжнародних бірж належать Лондонська міжнародна нафтова біржа, Чиказька рада по торгівлі (пшениця, кукурудза, овес, соєві боби), Нью-Йоркська біржа бавовни, Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао.
Особливістю механізму формування цін біржової торгівлі є те, що вони повністю складаються під впливом попиту і пропозиції на ринку. Спроби монополій диктувати на біржах свої цінові умови, як правило, невдалі в силу відкритого характеру бірж і наявності великого числа контрагентів (контрагент -торговий партнер, який протистоїть другому учаснику угоди). Ціни біржової торгівлі найбільше наближені до реальних світових цін і часто приймаються за базу контрактних цін (наприклад, ціни Чиказької біржі приймаються за базу контрактних цін при поставках зерна на світовий ринок).
Ціни міжнародних товарних аукціонів — це ціни, що діють на спеціальних тимчасово організованих ринках публічного продажу за максимально запропонованою ціною партії товару (лот).
Ціни аукціонів розповсюджуються, в основному, на продукцію сільського господарства, хутряні вироби, дорогоцінне каміння, чай, тютюн і інше. Ціни аукціонів формуються в умовах "один продавець - багато покупців", що створює сильну конкуренцію між покупцями і сприяє формуванню вищих цін, ніж для звичайних комерційних угод.
Ціни пропозицій встановлюються виробниками без узгодження зі споживачами, однак вони узгоджуються з суттєвими умовами угод (строки поставок, базові умови, валюта і т.д.)· Вони близькі до реального рівня цін, однак не відображають у достатній мірі інтереси покупця, і відрізняються від рівня фактичних цін.
Ціни фактичних угод — це такі ціни, які можна отримати по спеціальних каналах (рахунки, контракти). Вони найбільш наближені до рівня ринкових цін, однак одержання інформації про ціни фактичних угод ускладнене внаслідок небажання контрагентів розкривати дані про ціни угод, що є комерційною таємницею.
Всі види цін за своєю природою є економічним інструментом регулювання господарювання. Ціни мусять бути гнучкі і повинні виконувати свої функції. Централізована система ціноутворення цього не давала. Вона призводила до "закостеніння" цін, відриву від вартісної основи і перетворення в "криве дзеркало" економіки. Адже ціни повинні не просто відображати господарську діяльність. Вони повинні впливати - це їх потенціал. Якщо цього немає, то ціни перетворюються із стимулу на гальмо.
Для встановлення оптимальних цін з урахуванням ринкової стратегії підприємства повинні застосовувати певні методи ціноутворення.