
- •Дипломна робота
- •Спеціальності:
- •8.03050701 «Маркетинг»
- •Розділ 1. Теоретико-методологічні основи управління імеджем підприємства
- •1.1. Сутність поняття іміджу
- •1.2. Методи удосконалення іміджу підприємства
- •1.3. Впровадження корпоративної культури, як метод удосконалення іміджу організації
- •Формування корпоративної культури.
- •Структура корпоративної культури.
- •Висновки до розділу 1
- •Розділ 2. Аналіз ринку фітнес-послуг
- •2.1. Аналіз міжнародного ринку фітнес-послуг
- •2.2. Аналіз ринку фітнес-послуг України
- •2.3 Аналіз іміджу і сформованої корпоративної культури у фітнес-центрі «Халк»
- •Розділ 3. Проект удосконалення іміджу фітнес-центру «халк»
- •3.1 Концепція проекту
- •3.2. Спортивно-розважальна гра «ХалкСтарт».
- •3.3 Визначення ефективності розробленої програми
- •Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях Вступ
- •4.1. Охорона праці в галузі, на досліджуваному підприємстві / в організації
- •Охорона праці у відділі та безпека виконання основних видів робіт
- •Методи розрахунку штучного освітлення
- •Рекомендації по покращенню умов охорони праці у ск «Халк»
- •Розрахунок економічного ефекту від успішного управляння охороною праці для ск «Халк»
- •Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці [17]:
- •Висновок
- •Бібліографічний список
- •Додатки Додаток 1: Логотип та фірмові кольори клубу
- •Додаток 2: Інтернет-сайт фітнес клубу «Халк» (головна сторінка)
- •Додаток 3: Фотографії клубу
- •Додаток 4: Програма тренувань
Структура корпоративної культури.
Культуру організації не можна розуміти як якийсь монолітний блок. Усередині кожної досить великої організації існують групи (формальні і неформальні), які є носіями своїх локальних «субкультур».Так, адміністрація і підрозділи, як правило, мають різні субкультури, які можуть співіснувати як мирно, так і вороже «під дахом» загальної культури компанії. У цьому випадку субкультури повторюють структуру самого підприємства.
Одна або кілька субкультур можуть або існувати в тому ж вимірі, що й домінуюча в організації культура, або створювати всередині неї як би «другий вимір». У першому випадку це буде якийсь «передовий загін», в якому прихильність ключовим цінностям домінуючої культури проявляється сильніше, ніж в інших частинах організації. Зазвичай така субкультура центрального апарату управління (який, власне, і задає домінуючу культуру). У другому випадку ключові цінності домінуючою в організації культури приймаються членами групи поряд з набором інших цінностей, що не конфліктуючих з домінуючими. Таке можна спостерігати на периферії організації або в територіальних органах управління. Так відбувається пристосування до специфіки діяльності (функціональні служби) або місцевих умов (територіальні відділення).
В організаціях може існувати третій тип субкультур - наполегливо відкидають те, чого хоче досягти організація в цілому (керівництво організації). Серед цих організаційних «контркультур» можуть бути виділені наступні види[31]:
а) пряма опозиція цінностям домінуючою організаційної культури,
б) опозиція структурі влади в рамках домінуючої культури організації;
в) опозиція до зразків відносин та взаємодії, підтримуваних організаційною культурою.
У процесі свого розвитку і взаємодії субкультури певним чином «шикуються» щодо один одного: ізолюються, починають налагоджувати зв'язки, витісняються, шикуються в певну ієрархію.
Один з провідних фахівців у галузі психології організації, американський психолог Едгар Шейн, на основі концепції культурологів Ф.Р.Клукхона і Ф.Л.Стродбека, виділяє різні рівні організаційної культури.
В основі її, на думку, Е. Шейна, лежать деякі базові уявлення про характер навколишнього світу, реальності, часу, простору, людської природи, людської активності, людських взаємин. Ці приховані і прийняті на віру припущення направляють поведінку людей, допомагаючи їм сприйняти атрибути, що характеризують організаційну культуру. Вони знаходяться в сфері підсвідомого і, відповідно, недостатньо усвідомлюються навіть їх носіями - членами організації. Вони розкриваються лише в процесі спеціального аналізу і, в основному, носять лише гіпотетичний характер.
Другий рівень становлять цінності і вірування, що розділяються членами організації, у відповідності з тим, наскільки ці цінності відображаються в символах і мові. Сприйняття цінностей і вірувань носить свідомий характер і залежить від бажання людей. Вони усвідомлюються більшою мірою, ніж базові уявлення і нерідко безпосередньо формулюються в програмних документах організації, будучи основними орієнтирами в її діяльності. Як правило, вони формуються її керівництвом і доводяться до відома всіх співробітників.