Висновок

У XIV — першій половині XVII ст. культура України розвивалася в складних умовах. Роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, тяжкий іноземний гніт, спустошливі турецько-татарські іга нестерпне гноблення польських, литовських, угорських, молдовських, турецьких і українських феодалів, що його зазнавали народні маси, — все це гальмувало розвиток продуктивних сил, формування української народності і становлення української національної культури.

Та й за цих несприятливих умов культурний поступ в Україні не припинявся. Українська культура розвивалась на основі вітчизняних традицій попередніх віків, чуйно реагуючи на нові соціально-економічні й політичні процеси, що їх переживало українське суспільство. Одночасно з цим в Україні ширилися ідеї європейського Відродження, Ренесансу (від франц. Renaissance — Відродження) XIV — XVI ст.

З посиленням національно-релігійного й соціального гноблення, насильницької політики покатоличення й полонізації, що її проводили урядові кола й феодали Польщі, розвиток української культури наприкінці XVI — початку XVII ст. набув характеру національно-культурного відродження. Зберігаючи й розвиваючи рідну мову й культуру, український народ відстоював право на свою національно-культурну й державну незалежність, на свою самостійність.

Глосарій

Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Тридентський собор — 19 вселенський собор, признаний Римо-Католицькою церквою відбувався між 1545 та 1563 роками і мав чотири засідання. Своє ім'я носить за іменем міста де він проходив — Тренто (італ. Trento, лат. Tridentum). Два засідання відбувалися також в Болоньї. Собор почався 13 грудня 1545 року і закінчився 4 грудня 1563 року.

Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути.

Пое́зія (грец. ποίησις — творчість від ποιέω — роблю, творю) — художньо-образна словесна творчість, в якій мова використовується з естетичною чи евокативною метою окрім або замість самої денотації. У поетичному тексті головна роль зазвичай відводиться формі висловлювання.

Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

Вистава - твір театрального мистецтва, обмежений часовим терміном з використанням режисерського задуму, акторської гри, драматургічного твору ( літературного джерела ), музики, театральних декорацій та механізмів тощо.

Город - экономический, политический и культурный центр. Немецкий социолог, историк, исследователь западноевропейской цивилизации, Макс Вебер (1864 - 1920 гг.) считал, что городу присущи 5 составляющих: 1) крепость с гарнизоном; 2) рыночная площадь; 3) резиденция автономного суда; 4) корпорация с юридическим статусом; 5) самоуправление.

Духовенство - люди, занимающиеся религиозными обрядами и службами. Делится на черное (монашество) и белое (священники и дьяконы).

Князь - руководитель политического образования, удела. Представитель феодальной аристократии IX-XVI вв. До XVIII в. звание "князь" было только родовым, позже титул стал жаловаться царем высшим сановникам.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.