Глосарій

Літерату́ра (від лат. litterae — буква, літера) — сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства.

Митець (заст. мистець, англ. artist, нім. künstler, пол. artysta, чеськ. umělec) — особа, яка займається мистецтвом, зокрема професійно. Цей термін є ширшим за поняття «художник», під нього підпадають і ті мистецькі діячі, які не займаються образотворчим мистецтвом безпосередньо.

Інкуна́були (лат. incunabula — колиска, початок) — книги, видані в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їх наклад був в межах 100—300 примірників.

Украї́нська латиномо́вна літерату́ра — частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15—19 століть.

Лати́нська мо́ва, також латина ( лат. Lingua Latīna) — належить до латинсько-фаліскської підгрупи італійських мов індоєвропейської мовної сім'ї. Разом з церковнослов'янською це одна з мертвих мов, яка постійно використовується. Статус мертвої мови зумовлений тим, що люди, для яких вона є рідною, не народжуються вже принаймні півтори тисячі років. Латинська мова є однією з найдавніших писемних індоєвропейських мов і відноситься до так званих літературно-історичних мов.[1]

Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Слов'яни — велика група споріднених за мовою та культурою індоєвропейських народів, що живуть у Східній і Центральній Європі та утворюють три гілки: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, болгари, хорвати, словенці, боснійці, македонці, чорногорці). Слов'яни розмовляють слов'янськими мовами.

Леге́нда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр літератури і фольклорі придумана людиною.

Пере́каз Дія за значенням переказувати, переказати; переповідання. Більш або менш вірогідна розповідь про минуле, яку передають звичайно в усній формі.

Перекази (застаріле слово) — чутки.

Парафраза — різні види переробки тексту літературного твору.

Календар дат

988 р. запровадження християнства

1037 — 1039 pp. — Митрополит Іларіон написав і проголосив перший літописний руський звід «Слово про закон і благодать».

1185 р. — Створення «Слова о полку Ігоревім».

1187 р. — Вперше в літописі згадується назва «Україна».

1385 р. — Кревська унія.

1413 р. — Городельська унія між Литвою і Польщею.

1526— 1608 pp. — Роки життя Костянтина Острозького — засновника Острозької академії.

1556—1561 pp. — Переклад українською мовою Пересопницького Євангелія.

1569 р. — Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.

1632 р. заснована Києво-Могилянська академія

Персоналій

Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856(18560827), с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч.

Мелетій Смотрицький (світське ім'я — Максим Герасимович; 1577 — 27 грудня 1633) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову. Автор ідеї про відродження православ'я в слов'янському світі на базі Московського царства[1].

Феофан (Єлеазар) Прокопович (також: Теофан Прокопович; *18 червня 1681 — 19 вересня 1736) — український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710-16 рр.), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький.

Іван Вишенський-Касовський(*між 1545-50, Судова Вишня — †після 1620) — руський (український) письменник-полеміст.

Григо́рій Са́вич Сковорода́ (* 22 листопада (3 грудня) 1722(17221203), Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

Іван Петрович Котляре́вський (* 29 серпня (9 вересня) 1769(17690909), Полтава — † 29 жовтня (10 листопада) 1838, Полтава) — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Петро́ Петро́вич Гула́к-Артемо́вський (*16 (27) січня 1790(17900127), Городище — †1 (13) жовтня 1865, Харків) — український письменник, вчений, перекладач, поет.

Євге́н Па́влович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812(18120202), Убєжище, Пирятинський повіт — †3 (15) грудня 1848, Петербург) — письменник, педагог, видавець.

Павло́ Ру́син (*бл. 1470, Кросно, сучасна Польща — †1517, Сянік або Новий Сонч) — поет і мислитель доби Відродження.

Себастіян Фабіан Кленович (пол. Sebastian Fabian Klonowic) (1545, с. Сулмержиця, поблизу містечка Каліш, Польща, — 12 серпня 1602 м. Люблін) — польський поет, композитор, викладач Академії Замоської, симпатик Реформації та Русі-Роксолянії. Писав латиною, а згодом польською, відповідно спочатку довший час мешкав у Львові, в Україні, згодом оселився у Любліні ще мешкав в Замосць.