1.3 Огляд нормативно-правової бази та літературних джерел з теми дослідження.

Економічна література дає визначення основних засобів, як „засобів праці”, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній формі, а їхня вартість переноситься на вартість продукції що виробляється частинами в міру споживання.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4609), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності[6].

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ).

Юрій С.І. пише, що правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабом цієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства зовнішньо вільна і нічим не обмежена, врешті – решт жорстко зумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення.

Опарін В.М пише, що одним з найважливіших факторів збільшення обсягу випуску продукції на промислових підприємствах є забезпечення їх основними фондами в необхідній кількості і асортименті, і більш повне і ефективне їх використання.

Кудряшов В.П. наголошує, що інтенсифікація виробничих потужностей та підвищення на цій основі ефективності діяльності підприємства, його життєздатності та конкурентоспроможності на ринку є одним з головних стратегічних напрямків розвитку підприємства. У зв’язку з цим гостро постають питання вдосконалення управління формуванням та використанням основних виробничих фондів підприємства як частини основи його виробничого потенціалу.

Петрашко Л.П. пише, що зростання питомої ваги активної частини промислово – виробничих основних фондів вважається прогресивною тенденцією, тому що цей чинник позитивно впливає на підвищення ефективності використання фондів, збільшення виробничої потужності. Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Терещенко О.О. пише, якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Економічна література, зокрема. Є.В.Мних дає визначення основних фондів, як „засобів праці”, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній формі, а їхня вартість переноситься на вартість продукції що виробляється частинами в міру споживання.

Поддерьогін А. М. дає більш широке визначення основних засобів. За його визначенням – основні фонди – система матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в нематеріальній сфері, вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Покропивний С.Ф. в своїй книзі „Економіка підприємства” наголошує, що відтворення основних фондів здійснюється за рахунок капітальних вкладень і капітального ремонту. Капітальні вкладення забезпечують як простої, так і розширене відтворення основних фондів.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік) [4.с 34].

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно[9].

Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.