Розвиток промисловості. Аграрна політика. Культура. Зародження дисидентського руху

Мета: охарактеризувати розвиток промисловості, аграрну політику, становище промисловості періоду; визначити особливості виникнення та розвитку дисидентського руху, назвати перших його учасників та організації, дати визначення терміну «шістдесятництво», охарактеризувати духовний і культурний розвиток;

розвивати вміння визначати зв’язки між явищами, сутність та значення дисидентського руху;

виховувати громадянську самосвідомість, вміння послідовно обстоювати свою точку зору.

Тип заняття: комбінований

Література

1. Бойко О. Історія України. – К., 2007.

2. Грушевський М. Історія України. – К., 1994.

3. Історія України / В.Смолій. – К., 1997

4. Історія України / Ю.Зайцев. – Львів

Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь

3. Вивчення нового матеріалу;

1 Економіка періоду «відлиги»

2. Зародження дисидентського руху

3. Духовне життя в Україні в період хрущовської «відлиги»

4. Підсумки уроку

5. Домашнє завдання

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

1. Що вам відомо про процес десталінізації?

2. Які події пов’язані з ХХ з’їздом КПРС?

3. Назвіть вияви десталінізації

4. Як змінилася система керівництва державою та господарством?

5. як позначилися реформи на становищі населення?

6. Якими були наслідки часткової реабілітації жертв сталінізму і соціально-економічних реформ Хрущова?

7. Поміркуйте, наскільки радикальною була спроба змінити політичний режим в Україні після смерті Сталіна.

3. Вивчення нового матеріалу

1. Економіка періоду «відлиги».

У 1961 р. на XXII з'їзді КПРС було прийнято третю програму партії — програму побудови комунізму. Комуністичний романтизм і пов'язана з ним соціальна міфологія на початку 60-х років домінували в суспільній свідомості. Тому відповіддю на нову програму партії були розгортання соціалістичного змагання (так, у русі за комуністичне ставлення до праці в Україні 1963 р. брало участь 48,3% трудівників); численні трудові почини, що йшли знизу, але згодом були вихолощені бюрократією.

У середині 50-х років УРСР відігравала одну з головних ролей у єдиному господарчому механізмі країни. Вона перетворилася на потужну металургійну і паливну базу СРСР, стала одним з найрозвинутіших районів машинобудування. У 1957 р. за кількістю виробництва чавуну на душу населення Україна випередила всі капіталістичні держави світу.

Головним завданням на початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми, яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільськогосподарського виробництва. Початок реформування було покладено на вересневому (1953) Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства

Різке піднесення сільськогосподарського виробництва було зумовлене сукупною дією низки чинників:

 1)   посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві. Протягом 1952—1958 pp. закупівельні ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю — у 8, на продукти тваринництва — у 5,5 раза;

 2)   створення умов для розвитку особистого господарства колгоспників (зниження податків, тверді суми оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок та ін.);

 3)   здійснення переходу (хоча і непослідовного) від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів та радгоспів;

 4)   зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства. Якщо 1951 р. для забезпечення МТС УРСР тракторами та іншими машинами держава витратила 686 млн крб., то 1957 р. — 1678 млн крб., тобто у 2,4 раза більше. Було значно збільшено асигнування на потреби колгоспів і радгоспів — протягом 1951—1960 pp. капіталовкладення держави у сільське господарство республіки зросло в 6 разів порівняно з роками четвертої п'ятирічки;

 5)   підвищення освітнього рівня керівників сільськогосподарського виробництва. Якщо 1953 р. серед керівників колгоспів України вищу освіту мали лише 3%, се редню спеціальну — 19%, то 1960 р. 65,5% керівників колгоспів мали вищу та середню спеціальну освіту.

 6). застосування нових технологій, заохочення використання зарубіжного досвіду, отримання колгоспниками паспортів та ін.

1955 р. у два рази зменшено розміри присадибного господарства; 1956 р. встановлено грошовий податок з громадян, які тримали худобу в містах, а влітку 1959 р. прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР про заборону утримання худоби в містах та робітничих селищах. Ще 1956 р. Хрущов пропонував, щоб селяни продавали своїх корів колгоспам, а молоко одержували на трудодні, вважаючи, що особисті підсобні господарства втрачатимуть своє значення і незабаром зникнуть зовсім. Тому за 1954—1964 pp. поголів'я великої рогатої худоби в підсобних господарствах колгоспників в Україні скоротилося на 14%, поголів'я свиней — на 20%, а овець і кіз — на 53%.

Першою надпрограмою, яку було започатковано на лютнево-березневому (1954) Пленумі ЦК КПРС, стало освоєння цілинних земель. її суть полягала в освоєнні для подальшої культивації майже 13 млн га (пізніше цю цифру збільшили до 28—ЗО млн га незайманих земель Казахстану і Сибіру). Вагому частину матеріальних та людських ресурсів для виконання цілинних проектів забезпечила Україна. Вже 22 лютого 1954 р. на цілину було відправлено першу групу українських механізаторів. Тільки 1954—1956 pp. за комсомольськими путівками з республіки на постійну роботу в цілинні райони виїхало 80 тис. осіб. Склад трудових колективів радгоспів, що утворилися на цілинних землях, майже повністю формувався з переселенців з України. Лише за 1961 р. колгоспи і радгоспи цілинних районів Казахстану отримали до 90 тис. тракторів та інших сільськогосподарських машин, виготовлених на підприємствах України.

 

Другою надпрограмою стало поспішне і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших «диво-культур». Уже в червні 1954 р. з трибуни чергового пленуму ЦК КПРС Хрущов звернувся до працівників сільського господарства СРСР із закликом про розширення посівів кукурудзи.

У 1961 р. колгоспи та радгоспи республіки «за порадою товариша Хрущова» виділили 3 млн га кращих земель під посіви кукурудзи. Однак одержаний результат був абсолютно непропорційний затраченим зусиллям і ресурсам. Кукурудзяна надпрограма не тільки не вирішила зернову проблему (після неврожаю 1963 р. зерно навіть почали імпортувати з Канади та США), а й знову продемонструвала українському селянству, що командно-адміністративна система, як і в сталінські часи, була єдиним реальним хазяїном на їхній землі.

 Третім грандіозним хрущовським проектом стала надпрограма у тваринництві. її суть, за словами Хрущова, полягала в тому, щоб «у найближчі роки наздогнати США щодо виробництва м'яса, масла і молока на душу населення». Ця програма була висунута навесні 1957 p..Для України ця «гонка за лідером», яка вимотувала сили, енергію та ресурси, закінчилася тим, що виробництво продукції тваринництва в республіці 1964 р. впало до 92% рівня 1958 р.

 

Починаючи з 1958 р., у сільськогосподарському виробництві почався спад. Якщо в період від 1950 до 1958 р. обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на 65%, то з 1958 до 1964 р. — лише на 3%. Таке саме становище склалося загалом по країні.