8. Соціальне регулювання: поняття та види

У найзагальнішому вигляді соціальне регулювання розуміється як внутрішньо властивий суспільству процес упорядковування поведінки людей шляхом узгодження їх вільних воль. Розрізняють внутрішнє (совість, переконання, установки) і зовнішнє (об'єктивне право, суспільна мораль тощо) соціальне регулювання. З інших типологій соціального регулювання зазначимо стихійне (природне) і волевстановлене, нормативне і ненормативне, загальне та індивідуальне соціальне регулювання.

Стихійні регулятори є соціальним проявом законів природи і суспільства (наприклад, демографічні та міграційні процеси, підйоми та спади економіки, інфляція та дефляція). Стихійні регулятори слабо піддаються коректуванню ззовні.

Нормативні регулятори містять однаковий масштаб (еталон) поведінки, тобто норми, реалізація яких забезпечується за допомогою заходів соціального примусу. До нормативних регуляторів належать: технічні норми, норми права, моралі, релігійні, корпоративні норми, звичаї (зокрема ділові звичаї) тощо.

Серед ненормативних регуляторів виділяють ціннісний, директивний та інформаційний. Ціннісний регулятор впливає на суспільні відносини за допомогою системи соціальних цінностей, що історично склалася. Цінність — це позитивна або негативна значущість об'єктів навколишнього світу для людини, соціальної спільності, суспільства вцілому. Цінність визначається не властивостями об'єкта як такого, а його залученням до сфери людської життєдіяльності, інтересів і потреб, соціальних відносин. За зовнішньою формою розрізняють матеріальні, суспільно-політичні та духовні цінності; за змістом — позитивні та негативні цінності (антицінності).

Нарешті, залежно від кількості адресатів розрізняють загальне та індивідуальне соціальне регулювання. Перше з них звернене до невизначеного кола осіб, а друге — до конкретного індивіда.

Директивний регулятор є впливом на суспільні процеси за допомогою безумовної вказівки вищестоящого органу або службової особи нижчестоящому. Такий регулятор здійснював величезний вплив на життя радянського суспільства в період існування адміністративно-командної системи.

Інформаційний регулятор означає вплив на суспільні відносини та процеси за допомогою засобів масової інформації, які здатні додати тим або іншим вчинкам і діям позитивне або негативне значення. Вплив інформаційних регуляторів на життя суспільства є величезним: вони по суті ство-рюють стереотипи поведінки

9. Поняття і види норм: природні, технічні, соціальні.

Особливе місце серед соціальних регуляторів посідають норми. Поняття «норма» має два основні значення:

1) зви­чайний природний стан об'єкта, процесу, відношення, системи (нормальний стан здоров'я, наприклад);

2) керівна засада, правило поведінки.

Норми-правила, які діють у людському суспільстві, умовно розбивають на три групи:

1. природні норми, або закони природи (наприклад, закон всесвітнього тяжіння, закони механіки, закони ге­ нетики);

2. технічні (соціально-технічні) норми — правила по­водження з технічними та природними об'єктами (напри­клад, державні будівельні правила). Особливостями техніч­них норм є те, що предмет регулювання тут не суто соціаль­ний, і пов'язаний не тільки з людьми, а й із зовнішнім сві­том, природою, технікою. Найважливіші для суспільства технічні норми підтримуються правом і державою, пере­творюючись уже на техніко-юридичні правила поведінки.

3. соціальні норми — правила людського співжиття, що регулюють поведінку людей, зокрема відносини людей між собою.

Ознаки соціальних норм:

1. соціальні норми є типовою моделлю (зразком) поведін­ки людини, але не реальним актом поведінки, який може істотно відрізнятися від норми і навіть суперечити їй;

2. соціальні норми мають загальний характер, тобто не мають конкретного адресата, розраховані на багатократ­ не застосування;

3. виконання соціальних норм забезпечується певними засобами дії (внутрішнє переконання людини, громадський осуд, державний примус).

Види соціальних норм:

1) норми моралі (етичні норми) — відносно стійкі уяв­лення людей про добро і зло. Мораль оцінює поведінку людини за допомогою понять «добрий» і «поганий».

2. естетичні норми — відносно мінливі уявлення людей про прекрасне і потворне, відповідно до яких люди слідують моді, обирають певний стиль і манери поведінки.

корпоративні норми — норми, створені об'єднання­ми громадян, трудовими колективами, підприємницькими союзами

2. звичаї та традиції — правила буденної поведінки, що стихійно склалися і передавалися з покоління в покоління(наприклад, весільні обряди);

3. правові норми — загальнообов'язкові, формально визначені, встановлені або офіційно визнані державою і забезпечені її примусовою силою правила поведінки;

4. релігійні норми — правила поведінки віруючих лю­дей, які склалися на основі уявлення людей про Бога і ба­ жану для нього поведінку