85. Держава в політичній системі суспільства.

Політична система суспільства (у вузькому розумінні) — це система всіх державних і недержавних утворень (організацій), громадських об'єднань і трудових колективів соціальна неоднорідного суспільства.

Елементи політичної системи суспільства:

1. суб'єкти (носії) політики — класи, нації, соціальні прошарки, групи; представники їхніх інтересів — різноманітні об'єднання, організації (зокрема, держава), люди;

2. політичні відносини, стосунки;

3. політична свідомість (політ. ідеологія та політична психологія) суб'єктів політики;

4. політичні норми — загальні правила поведінки у політичних стосунках.

Держава є центром політичної системи. Це зумовлюється тим, що тільки вона:

1. виступає офіційним представником усього населення, усього суспільства;

2. є уособленням суверенітету народу(нації), природним реалі затором його права на політичне самовизначення;

3. здатна забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто перебуває на її території;

4. спроможна задовольняти загально соціальні потреби, виконувати загально соціальні функції у керівництві суспільством;

5. має у своєму розпорядженні специфічний апарат, без якого виконати зазначені функції неможливо;

6. може встановлювати формально-обов’язкові для всіх суб’єктів загальні правила поведінки – юридичні норми;

7. володіє владою суверенною, тобто верховною, повною і самостійною, формально незалежною.

86. Механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.

Громадянське суспільство є головним чином, соціально-економічною та особистісною сферою життєдіяльності людей, вільною від державного втручання. В той же час громадянське суспільство пов'язане з державою і є можли­вим тільки в державно організованому суспільстві.

По-перше, ряд інститутів є одночасно компонентами і громадянського суспільства, і держави. Такими є, наприклад, політичні партії. Вони акумулюють і формулюють різноманітні інтереси індивідів і соціальних спільнот у єдиний політичний інтерес і забезпечують їх участь в управ­лінні суспільними та державними справами

По-друге, межі між державою і громадянським суспіль­ством мають тенденцію до розмивання. З одного боку, громадянському суспільству держава делегує частину сво­їх повноважень. Тому в зарубіжних країнах нерідкими є такі явища як третейські (недержавні) суди, недержавні пенітенціарні установи, альтернативні (без формальної судової процедури) способи розв'язання конфліктів. З ін­шого боку, держава бере під контроль сфери діяльності, що раніше були закритими для державного втручання, напри­клад, регулює економічні відносини, здійснює інтервенцію в сімейні справи, якщо це необхідно для захисту від до­машнього насильства.

По-третє, громадянське суспільство передбачає контроль над державою, оскільки будь-яка державна влада постійно прагне до самозростання і підпорядкування собі суспіль­ства.

Громадянському суспільству відповідає тип держави, який називають правовим. Правова держава виступає як система органів та інститутів, які гарантують і захищають нормальне функціонування громадянського суспільства.

Принципи взаємодії громадянського суспільства і право­вої держави:

1. визнання державою економічного, політичного та ідеологічного плюралізму суспільства;

2. безумовне визнання і захист державою прав людини і громадянина, невтручання держави до приватного жит­тя громадян;

3. взаємні обов'язки і відповідальність особи і держави;

4. взаємна відмова суспільства і держави від викори­стання насильницьких, незаконних дій;

5. прагнення до соціального миру, партнерства та на­ціональної згоди.

Громадянське суспільство в Україні і пострадянських державах ще тільки належить створити. На досягнення цієї мети мають бути спрямовані зусилля як суспільства, так і державної влади