60. Поняття та ознаки правопорушення.

Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці.

Правопорушення — це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння делік-тоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідаль­ність.

Ознаки правопорушення:

1. протиправність. Правопорушення суперечить кон­кретному правовому припису і є невиконанням обов'язку або порушенням заборони;

2. винність. Винність як ознака правопорушення вияв­ляється у внутрішньому ставленні суб'єкта до здійснюва­ного ним діяння та його наслідків. Правопорушенням є лише діяння, вчинене умисно або з необережності;

3. шкідливість, тобто нанесення шкоди особі, суспіль­ству, державі, природі або, у ряді обумовлених законом випадків — реальна загроза нанесення такої шкоди

4. правопорушення — це завжди діяння (акт поведінки), яке має форму діїабо бездіяльності. Думки, переконання, установки, якими б антигуманними або зловмисними вонине були — некарані;

5. відповідальним за правопорушення може бути тільки особа, здатна нести відповідальність за свої дії (делікто-здатна особа);

6. караність. За правопорушення передбачені конкрет­ний вигляд і міра юридичної відповідальності, хоча не за­вжди реально вона застосовується до правопорушника.

Залежно від ступеня небезпеки і заподіяної шкоди правопорушення поділяють на злочини і проступки.

Злочини — суспільно небезпечні правопорушення, що посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров'я індивіда, власність, національну безпеку, громад­ський порядок тощо). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Проступки — суспільно шкідливі правопорушення (порушення трудової дисципліни, порушення правил тор­гівлі, невиконання цивільно-правового договору тощо

61. Юридичний склад правопорушення.

Склад правопорушення — це система елементів право­порушення, її повнота і цілісність є необхідною умовою для притягнення особи до юридичної відповідальності.

До скла­ду правопорушення входять:

1. суб'єкт правопорушення — деліктоздатна особа. В основному правопорушення здійснюють фізичні особи (а злочини — виключно фізичні особи), але суб'єктом цивільного проступку може виступати також юридична особа. Суб'єктом міжнародного правопорушення може бути дер­жава;

2. об'єкт правопорушення — суспільні відносини, соці­альні блага, цінності, права і свободи особи, інтереси дер­ жави, природне середовище, на які посягає правопорушник. Виділяють загальний і конкретний об'єкт правопорушення. Загальний об'єкт — це сукупність всіх суспільних відносин і соціальних цінностей, що охороняються правом. Конкрет­ний об'єкт — це визначені для кожного випадку матеріаль­ні і нематеріальні блага і цінності (природне середовище,власність, життя, здоров'я, честь, гідність), а також відно­сини, що виникають з приводу володіння ними;

3. суб'єктивна сторона правопорушення — психічнеставлення особи до здійснюваного нею протиправного діян­ня і його негативних наслідків

Умисел у свою чергу поділяється на:

• прямий умисел — особа усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання шкідливих його на­ слідків і бажає їх настання;

• непрямий умисел — особа усвідомлює неправомір­ність своєї поведінки, передбачає настання шкідливих її наслідків, не бажає, але свідомо допускає їх настання.

Необережність виступає як:

• самовпевненість — особа усвідомлює неправомір­ність своєї поведінки, передбачає настання шкідливих наслідків, але легковажно розраховує на їх запобігання;

• недбалість — особа не усвідомлює або недостатньо усвідомлює неправомірність своєї поведінки, не передбачає шкідливих наслідків,

4. об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішня характеристика правопорушення, що включає протиправ­ не діяння (дія або бездіяльність), його шкідливі наслідки (результат діяння, наприклад, смерть людини, шкода здо­ров'ю, матеріальна шкода) і причинно-наслідковий зв'язок між діянням та його шкідливим результатом. Місце, час,спосіб, обстановка вчинення правопорушення — це факультативні елементи об'єктивної сторони, які врахову­ються при кваліфікації діяння тільки у випадках, прямовказаних в правовій нормі.