56. Поняття, ознаки та види правової поведінки.

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки. Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка — форма вияву свободи особи. Правовій поведінці властиві такі ознаки: 1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення), що позначається на стані суспільних відносин у ході соціального розвитку; 2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами. Бездіяльність, як правило, є вербальною (словесною), складається із різних висловлень, суджень і оцінок, які виражають внутрішній стан суб'єкта;

3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками; 4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів, які або прямо описують умови і ознаки правових вчинків, або передбачають будь-які заходи моделювання правової поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки; 5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з: а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб, зазнання певних втрат); б) реакцією держави на результати правової поведінки (стимулювання, охорона соціальне корисних дій або вжиття заходів юридичної відповідальності за соціальне шкідливі дії).

Види правової поведінки: правомірна, неправомірна (протиправна) — правопорушення зловживання правом - соціальне корисна, відповідає нормам права - соціальне шкідлива, суперечить нормам права - відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою Всі інші дії можна назвати юридичне байдужими, індиферентними до права, такими, що не потребують якого-небудь правового виправдання. Правова поведінка складається з елементів — правових вчинків. Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона) називають складом правової поведінки. За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути: - фізичною (діяльність); — усною (вербальною); - письмовою (документальною).

57. Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

1. відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне­на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин­ ципів права;

2. соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і відповідає їхнім інтересам

3. передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати від­ повідні дії;

4. масовість. У демократичній правовій державі, в нор­мальних умовах правомірна поведінка властива переважній більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­но функціонувати;

5. добровільність і свідомість. Зводиться до вибору людиною варіанта поведінки

6. активність. Передбачає самостійність громадянської та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних наслідків своїх вчинків, порівняння та узгодження власних інтересів з інтересами інших людей, суспільства в цілому.

7. соціально-активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям із високим рівнем правосвідомос­ті. Мотивом соціально-активної поведінки є повага суб'єк­та до права, його переконаність у необхідності і доцільнос­ті дотримування права

Правова актив­ність — це внутрішньо усвідомлена, цілеспрямована, суспільно корисна, ініціативна діяльність суб'єктів у сфе­рі права.

Соціально-активна поведінка передбачає не тільки віру в справедливість закону, а й конструктивно-критичне до нього ставлення. Такий вид правомірної поведінки має бути властивий особам, що обіймають відпо­відальні посади, вищим посадовцям, депутатам парламен­ту, лідерам суспільних рухів, політичних партій, керівни­кам організацій.

Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реалізацією не тільки особистого, а й суспіль­ного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів права, законності, правопорядку;

звична. Така поведінка заснована не стільки на знан­ні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життє­вому досвіді. Така людина не дуже замислюється над при­писами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, щосклався

конформістська (від лат. conf ormis — подібний, згід­ний). Людина слідує не своїм переконанням або звичкам, а копіює дії свого оточення, діє «як усі». Це пристосування своєї поведінки до дій і переконань свого соціального ото­чення (колег по роботі, начальства, групи, родичів), а також слідування нормам права через наслідування більшості.

маргінальна (від лат. marginalis — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигідно­сті законослухняності

Залежно від соціальної значущості того або іншого ва­ріанта поведінки виділяють:

1. соціально належну (наприклад, захист Вітчизни, виконання трудових обов'язків тощо). Варіанти такої по­ ведінки закріплюються в імперативних нормах права у вигляді обов'язків;

2. соціально бажану для суспільства (наприклад, участь у виборах, вступ до шлюбу, оскарження неправомірних дій посадовців).

3. соціально допустиму (наприклад, розлучення по­дружжя, страйк, часта зміна місця роботи тощо). Суспіль­ ство не зацікавлене в їх поширенні, проте ці дії є правомір­ними.