3. Поняття методології юридичної науки.

Методологія теорії держави і права — це система підходів, методів і принципів наукового вивчення державно-правових явищ.

Методи теорії держави і права умовно можна розділити на чотири групи: загальні; загальнонаукові; міждисциплінарні; спеціальні.

Загальні методи пізнання властиві кожній людині як розумній істоті і використовуються не лише в науці, а й у повсякденному житті:(спостереження; порівняння; узагальнення; дескрипція(опис)).

Загальнонаукові методи застосовуються в усіх науках. Зокрема, це методи: діалектики; формальної логіки; системного аналізу.

Системний аналіз стосується утворення, розвитку, функціонування, синтезу державно-правових явищ, а також їхнього взаємозв'язку з іншими соціальними явищами. Він використовується при вивченні складних проблем, які перебувають у взаємозв'язку одна з іншою.

Міждисциплінарні методи застосовуються в кількох близьких за предметом дослідження науках

(культурологічний метод, соціологічний метод, конкретно-історичний ,статистичний метод )

Основні прийоми логіки:

1) індукція — умовивід, в якому висновок про множину елементів робиться на підставі знання окремих елементів цієї множини. Інакше кажучи, цей умовивід йде від фактів до якоїсь гіпотези (загального твердження);

2) дедукція — умовивід, в якому висновок про один елемент множини робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини;

3) аналогія — метод, за допомогою якого досягається знання предметів і явищ на підставі того, що вони мають подібність з іншими;

4) гіпотеза — обґрунтоване припущення. При гіпотетичному методі пізнання дослідник нерідко вдається до його різновиду — аксіоматичного методу( обгрунтування без доказів )

Спеціальні методи теоретико-правової науки такі:

1) формально-юридичний (догматичний) метод передбачає дослідження юридичних фактів та юридичних текстів, тлумачення їх у логічній послідовності з використанням спеціальних юридичних термінів і конструкцій.

2) порівняльно-правовий метод передбачає комплексне вивчення правової культури в зіставленні досвіду різних країн і народів, з'ясуванні традицій і новацій в розвитку державних і правових інститутів.

Методологія теорії держави і права не зводиться тільки до системи методів. Вона включає також підходи, принципи, ціннісні (методологічні) орієнтири, за допомогою яких забезпечується збагнення держави і права

4. Соціальне регулювання у первісному суспільстві.

У будь-якому історичному суспільстві для підтримування в ньому порядку потрібне регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Слово "регулювати" означає спрямо­вувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, установлю­вати певні межі їх діяльності.

Розрізняють два види соціального регулювання:

індивідуальне - впорядкування поведінки конкретної особи у конкретному випадку;

нормативне - впорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил - зразків, моделей, що поширюються на усіх, на всі подібні випадки.

Соціальне нормативне регулювання в первісному суспільстві виконувало дві функції:

1) звільняло людину від постійного страху перед навколишнім світом і спрямовувало її діяльність на створення умов для життя;

2) упорядковувало суспільні відносини через установлення відповідних стандартів (правил) поведінки в різних життєвих ситуаціях, організовувало їх у певний суспільний порядок. Поява нормативного соціального регулювання у первісному суспільстві стала якісним поштовхом до виникнення і розвитку права.

Соціальні норми первісного суспільства виникли спочатку у вигляді міфів, ритуалів і обрядів, пізніше - моральних настанов і звичаїв. За допомогою ритуалів і обрядів упорядковувалася зовніш­ня форма поведінки, завдяки міфам забезпечувався внутрішній зміст: створені божества для поклоніння (духи, боги, герої, предки) наділя­лися ідеалізованими вчинками, що слугували зразками для поведінки.

Найбільш стабільним нормативним соціальним регулятором первісного суспільства були норми-звичаї - соціальні норми, що регулюють стійкі суспільні відносини, які ввійшли у звичку і стали правилами поведінки внаслідок багаторазового повторення протягом тривалого часу. Норми-звичаї ґрунтувалися на натурально-природній потребі, перепліталися з міфами і мали значення для всіх випад­ків життя громади, роду, племен . ТАБУ( інцест, вбити рідних )