46. Форми реалізації права.

Форми реалізації норм права залежно від юридичного забезпечення:

• через загальні правовідносини - реалізація норм права на загальних умовах безпосереднього наділення певних осіб суб'єктивними юридичними правами і обов'язками як учасників правовідносин.

• через конкретні (індивідуальні) правовідносини - реалізація норм права, що потребує, крім загальних умов наділення певних осіб суб'єктивними юридичними правами і обов'язками як учасників правовідносин, ще й наявності конкретних юридичних фактів, котрі зазвичай мають індивідуалізований характер (конкретні правовідносини договору постачання передбачають, крім наявності суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, ще й додаткового юридичного факту - акту про постачання товару однією стороною іншій на умовах договору).

Форми реалізації норм права залежно від кількості суб 'єктів:

індивідуальна - самостійне здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків без вступу у правовідносини з іншими суб'єктами (особиста участь у виборах);

колективна - можливість реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки лише колективним шляхом (місцевий референдум може бути проведений за вимогою не менше половини народних депутатів від загальної кількості місцевої ради).

Форми реалізації норм права залежно від ступеня активності:

активна - реалізація загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права). Шляхом активних дій відбувається використання прав або виконання обов'язків;

пасивна - реалізація норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона властива також для дозвільних норм, що закріплюють фізичні і духовні права і свободи особи (право на життя, честь, гідність, особисту недоторканість, свободу світогляду тощо).

47. Поняття та ознаки застосування права.

Застосування норм права (правозастосовна діяльність) - владно-організуюча діяльність уповноважених державних органів, організацій і посадових осіб, яка здійснюється в процедурно-процесуальному порядку і полягає у реалізації норм права шляхом винесення юридичних рішень щодо конкретних суб'єктів з конкретних питань.

Застосування норм права є особливою формою правореалізації, а регулювання з допомогою акта застосування права є піднормативно-правовим.

Ознаки застосування норм права:

1) державно-владний характер, оскільки здійснюється зазвичай компетентним органом або посадовою особою, котрі наділені державно-управлінськими повноваженнями (президентом, головою обласної державної адміністрації та ін.) і повинні не виходити за їх межі;

2) індивідуалізований і конкретизований характер, оскільки являє собою вирішення конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації на основі норм права, тобто полягає у "прикладанні" норм права до конкретної особи (персони), конкретних обставин;

3) процесуальний характер, оскільки є не одноразовим актом, а процесом - офіційним порядком дій, що складається з низки послідовних стадій;

4) творчий, інтелектуальний характер, оскільки це завжди інтелектуальна діяльність компетентних суб'єктів. Для застосування норм права повинні свідомо проводити низку дій уповноважені органи, їх посадові і службові особи (судді, прокурори, нотаріуси та ін.);

5) здійснюється на основі норм права. При цьому розуміння норми права і конкретного випадку є одним і тим самим розумовим актом, результатом якого виступає конкретизуюча норма;

6) юридично оформлений характер — завершується ухваленням спеціального акта (у більшості випадків - письмового), який називається актом застосування норм права або правозастосовним актом;

7) забезпечувальний характер - забезпечується здійснення правозастосувальних актів третіми особами (наприклад, примусове виконання вироків судів (кримінальних покарань) - працівниками кримінально-виконавчої служби). Якщо реалізація норм права (додержання, виконання і використання) пов'язана з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійсню¬ється, як правило, державними органами і посадовими особами, а у певних ситуаціях - громадськими об'єднаннями.

Правозастосовна діяльність у передбачених законодавством випадках виступає необхідною правовою передумовою реалізації прав та обов'язків. Застосування норм права може стати етапом реалізації норм права (додержання, виконання, використання) або завершити реалізацію норм права, тобто має додатковий характер у механізмі реалізації норм права.

Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права, але можуть ініціювати правозастосовну діяльність (подати позовну заяву до суду).