43. Законодавство: поняття та склад

У широкому розумінні слова законодавство — це форма існування права, спосіб надання юридичного зна­чення нормам права, засіб їх організації та поєднання в конкретні статті, нормативні розпорядження, нормативно-правові акти, інститути та галузі законодавства.

Система законодавства — це сукупність законодавчих актів, розташованих у певному ієрархічному порядку. На вершині законодавчої піраміди — конституція та/або кон­ституційні закони, яким мають відповідати всі норматив­но-правові акти держави. Ступенем нижче в ієрархії за­конів — звичайні (поточні) закони. У систему законодав­ства держави можуть включатися також акти Кабінету Міністрів і міжнародні договори, ратифіковані парламен­том.

Окрім такої ієрархічної, вертикальної будови, система законодавства поділяється також за галузевою ознакою (за предметом правового регулювання, за горизонталлю): кон­ституційне, адміністративне, цивільне, цивільно-процесу­альне, сімейне, трудове, кримінальне, кримінально-про­цесуальне законодавство.

Зміст категорії «законодавство» різні учені визначають неоднозначно. Існують прихильники вузького розуміння законодавства виключно як сукупності діючих у державі законів, тобто актів вищої юридичної сили. Конституційний Суд України поняття «законодавство» розтлумачив як за­кони, укази Президента України і постанови уряду

44. Співвідношення системи законодавства та системи права.

Однією з найважливіших властивостей права є його си­стемність, тобто поділ права на окремі структурні елемен­ти, узгоджені та взаємопов'язані

Система законодавства та система права представляють дві сторони, два аспекти тієї ж суті — права. Вони співвід­носяться між собою як форма і зміст.

Відмінність системи права та системи законодавства полягає в наступному:

1. первинним елементом системи права є норма, а пер­винним елементом системи законодавства — стаття (пункт) нормативно-правового акта;

2. система права складається об'єктивно (стихійно)відповідно до існуючих суспільних відносин, а система законодавства формується за волею законодавця;

3. система права має тільки горизонтальну (галузеву)будову, а система законодавства ще й вертикальну (ієрар­ хічну);

4. система права відображає внутрішню будову права,а система законодавства — зовнішню форму права;

5. система права і система законодавства розрізняються за об'ємом. Система права включає, крім законів, інші дже­рела права (правові звичаї, юридичні прецеденти, норма­тивні договори), загальні принципи права. З іншого боку, в систему законодавства включаються положення, що не є правовими (наприклад, преамбула Конституції України має програмно-політичний, а не правовий зміст).

45. Поняття та ознаки реалізації права

Реалізація норм права - втілення правових норм і принципів у правомірній поведінці суб'єктів права, у їх практичній діяльності. її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.. Без реалізації (здійснення) право втрачає свій соціальний зміст і призначення.

Ш. Монтеск'є писав: "Коли я вирушаю в яку-небудь країну, я перевіряю не те, чи гарні там закони, а те, як вони здійснюються, оскільки гарні закони зустрічаються скрізь"

Ознаки реалізації норм права:

1)правомірність дій, тобто їх відповідність нормам права (неправомірні дії, вчинення правопорушення не можуть вважатися реалізацією норм права);

2) соціальна корисність дій - їх спрямованість на задоволення приватних і публічних потреб та інтересів суспільства і людини;

3) процедурний характер дій, регламентованість нормами права процесу (стадійності) діяльності суб'єктів права;

4) вольовий характер дій, тобто їх усвідомлення, находження аргументів на користь балансу між суб'єктивними інтересами і нормами; настанова на дії, що відповідають нормам і прин¬ципам права;

5) забезпеченість державою процесу і результату реалізації права.

Поняття "реалізація права" охоплює кілька форм впливу на поведінку суб'єктів права.

Класифікація форм реалізації норм права за складністю і спрямованістю дій суб 'єкта:

• проста, безпосередня (без участі держави): додержання, виконання, використання;

• складна, опосередкована (за участю держави): застосування. Форми безпосередньої реалізації норм права:

додержання (заборон) - стримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля в місті - 60 км за годину). Передбачає пасивну поведінку суб 'єкта - незалежно від його власного бажання;

виконання (обов 'язків) - вчинення активних дій, що наказуються нормами права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов 'язків (наприклад, своєчасне заповнення і подання до податкової адміністрації декларації про доходи). Передбачає активну поведінку суб'єкта - незалежно від його власного бажання;

використання (прав) - використання можливостей, наданих правовими нормами, здійснення суб'єктивних прав для задо¬волення власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.