40. Публічне та приватне право

Вельми актуальним для життя сучасного суспільства є поділ системи права на галузі приватного права і публічно­го права. Таке розмежування традиційно пов'язують з ім'ям рим­ського юриста Ульпіана (170-228 pp.), який уперше обґрун­тував його. Критерієм розмежування публічного і приват­ного права у нього був інтерес, що захищається правом. На його думку, публічне право є те, яке належить до положен­ня Римської держави, тоді як приватне право належить до користі окремих осіб. Тобто предметом публічного права є сфера публічних інтересів (інтересів суспільства, держа­ви в цілому), а предметом приватного права — сфера при­ватних справ та інтересів. Проте вказаний критерій — не єдина підстава для розмежування публічного і приватного права.

Для сфери публічного права характерні юридична цент­ралізація (регулювання «по вертикалі», з єдиного цент­ру — держави) та імперативність, що не залишає місця для розсуду суб'єктів. Сфера приватного права припускає децентралізацію юридичного регулювання (коли юридич

но значущі рішення ухвалюються учасниками цивільного обігу самостійно) і диспозитивність (свобода вибору юри­дичних рішень).

Публічне і приватне право розрізняються також за спо­собами захисту інтересу, що лежить в основі правовідно­син. Приватні інтереси захищаються від посягань за при­ватною ініціативою, на вимогу зацікавленої в цьому особи й у рамках цивільного або господарського судового процесу. Захист публічного інтересу є обов'язком органів держави, і ці органи повинні захищати такий інтерес за своєю влас­ною ініціативою. Публічно-правові інтереси захищаються шляхом адміністративного або кримінального процесу.

Основний сенс розмежування приватного і публічного права полягає у встановленні меж вторгнення держави у сферу майнових та інших інтересів індивідів та їхніх об'­єднань. Держава в цій сфері повинна виступати лише в ролі арбітра та надійного захисника прав і законних інтересів учасників цивільного обороту.

У сучасній юридичній літературі до галузей публічного права відносять конституційне, адміністративне, фінансо­ве, кримінальне, галузі процесуального права, до галузей приватного права — цивільне, сімейне, кооперативне, господарське, банківське тощо.

При всій важливості та принциповості поділу права на приватне і публічне, критерії такого поділу неоднозначні, а межі достатньо умовні і розмиті, отже можуть виникати комбінації публічно-правового та приватно-правового еле­ментів, змішані публічно-правові та приватно-правові ін­ститути. Наприклад, у кримінальному праві України існує приватно-правовий за своєю природою інститут примирен­ня з потерпілим, у сімейному праві публічно-правовий ін­ститут державної реєстрації шлюбу тощо.

41. Матеріальне і процесуальне право

1. матеріальне право — це сукупність норм, яка безпо­ середньо регулює суспільні відносини;

2. процесуальне право — це сукупність норм, яка регу­лює діяльність із реалізації матеріальних норм.

Таким чином, матеріальне і процесуальне право співвід­носяться як зміст і форма правового регулювання. Проце­суальні правові норми служать формою втілення в життя змісту норм матеріального права. Матеріальні регулятивні норми, встановлюючи суб'єктивні права та юридичні обо­в'язки, формують позитивну поведінку своїх адресатів. Ма­теріальні охоронні норми забезпечують дію матеріальних регулятивних норм. Процесуальні норми регламентують про­цедуру розв'язання спорів і конфліктів, процес розслідування і судового розгляду злочинів та інших правопорушень.

Обидві групи юридичних приписів у рівній мірі є обо­в'язковими до дотримання та виконання. В той же час юридичні наслідки порушення норм матеріального та про­цесуального права різні. Наслідком порушення матеріаль­ної норми є юридична відповідальність правопорушника, а наслідком порушення процесуальної норми є скасування ухваленого на її основі рішення або нікчемність (недій­сність) результату діяльності суб'єкта права.

Матеріальне та процесуальне право поділяються на га­лузі і інститути. Наприклад, в Україні до галузей матері­ального права належать конституційне, цивільне, адміні­стративне, кримінальне, трудове та інші галузі права. До галузей процесуального права належать цивільно-проце­суальне, господарсько-процесуальне, кримінально-проце­суальне право, адміністративно-процесуальне право. В той же час в одному й тому ж нормативно-правовому акті мо­жуть міститися одночасно норми матеріального і процесу­ального права. Наприклад, саме так побудований чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення.