38. Види правотворчості

Складність категорії правотворчості зумовлює різноманіття критеріїв її класифікації..

За способами правотворчості розрізняють:

1) затвердження нормативно-правових актів і договорів референдумом. Наприклад, референдумом були прийняті конституції багатьох держав (Ірландія, Російська Федерація, Франція, Чилі).

Таким же шляхом нерідко вносяться зміни до конституції, державного ладу.

2) прийняття або видання нормативно-правових актів компетентними державними органами. У сучасних державах цей вид правотворчості є основним.

3) створення юридичних прецедентів судовими та адміністративними органами держави. Цей вид правотворчості є одним з основних у країнах англо-американського типу права;

4) укладення нормативно-правових договорів компетентними державними органами (або з дозволу держави — іншими суб'єктами, зокрема трудовими колективами). Цей вид правотворчості переважає в міжнародних відносинах)

5) офіційне визнання державою звичаю. Наприклад, ст. 7 Цивільного кодексу України містить вказівку на можливість застосування звичаїв ділового обороту, якщо вони не суперечать закону або договору.

Залежно від форм створюваного права розрізняють:

1) законотворчість; 2) підзаконна правотворчість; 3) прецедентна правотворчість; 4) договірна правотворчість.

Залежно від суб'єкта правотворчості розрізняють:

1) безпосередня правотворчість народу (суспільства).

Цей вид правотворчості здійснюється в процесі референдуму (плебісциту).

2) правотворчість найвищого представницького органу

(парламенту) держави або суб'єкта федерації. У більшості країн світу парламент має «монополію» на законотворчу діяльність;

3) правотворчість органів і посадовців виконавчої влади (уряду, міністерств і відомств, місцевої адміністрації). Як правило, названі органи державної влади здійснюють підзаконну правотворчість.

4) правотворчість глави держави. Зміст правотворчої діяльності глави держави залежить від форми державного правління та обсягу повноважень, що є у глави держави.

5) судова правотворчість. У країнах англо-американського типу права судді відіграють першорядну роль у правотворчості, а в країнах романо-германського типу права суд має допоміжне значення в правотворчості, виступаючи як інтерпретатор уже наявних правових норм.

6) правотворчість органів місцевого самоврядування. Відмітна ознака цього виду правотворчості — її локальний характер. Створені органом місцевого самоврядування нормативно-правові акти діють тільки в строго визначених територіальних межах.

39. Поняття та складові системи права

Система права - це внутрішня структура права, котра виражається в єдності й погодженості всіх діючих норм права даної держави, а також у їхньому розподілі по галузях і інститутам права.

Структура системи права - це об'єктивно існуюча внутрішня будова права даної держави.

Основні структурні елементи системи права:

а) норми права; б) інститути права, в) галузі права.

Норми права - вихідний компонент, ті "цеглинки", з яких і складається в остаточному підсумку всі "будинок" системи права Норма права завжди є структурним елементом певного інституту права й певної галузі права

Інститут права- це відособлена частина галузі права, сукупність правових норм, що регулюють певну сторону якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, право власності, спадкоємне право - інститути цивільного права).

Галузь права - це самостійна частина системи права, сукупність правових норм, що регулюють певну сферу якісно однорідних суспільних відносин (наприклад, цивільне право регулює майнові відносини).

Види критеріїв розподілу норм права по галузях права:

а) предмет правового регулювання;

б) метод правового регулювання.

Предмет правового регулювання - це вид якісно однорідних суспільних відносин, які врегульовані правом.

Метод правового регулювання - це сукупність способів, прийомів, коштів впливу права на суспільні відносини. Іншими словами, метод правового регулювання являє собою певну сукупність юридичного інструментарію, за допомогою якого держава так чи інакше впливає на вольове поводження суб'єктів соціального спілкування (учасників суспільних відносин). Основу методу правового регулювання становлять т.зв. способи правового регулювання.