31. Юридичний прецедент: поняття та види.

Юридичний (судовий або адміністративний) преце­дент — рішення судового або адміністративного органу в конкретній справі, якому надана нормативна сила і яке служить зразком для вирішення аналогічних справ.

Ознаки юридичного прецеденту.

1. юридичний прецедент є волевиявленням правозастосовчого органу, що має право формулювати юридичні норми; він містить норму або принцип права;

2. має письмову юридичну зовнішню форму виразу;

3. виникає за наявності прогалин у нормативно-право­вому регулюванні;

4. застосовується при розгляді аналогічних справ і по­ширює свою дію тільки на них;

5. має обов'язковий характер, що забезпечується дер­жавою.

Юридичний прецедент є однією з основних форм права в Англії, США і деяких інших країнах — колишніх коло­ніях Великої Британії. Розрізняють судові та адміністра­тивні прецеденти.

Судовий прецедент — це загальне офіційне правило, яке встановлюється судом при рішенні конкретної справи, тоді, коли він виявив, що зі всіх чинних правових норм жодна не підходить до цього випадку. Це загальне правило стає частиною чинного права, стає обов'язковим і підлягає застосуванню судами, рівними за статусом цьому суду, а також усіма нижчими суднами.

Види судових прецедентів в англійському праві:

1. обов'язкові прецеденти. Вони формуються, як пра­вило, тільки рішеннями Вищих судів (Палата лордів, Ви­ сокий суд, Суд корони та Апеляційний суд);

2. переконливі прецеденти. До них належать: obiter dictum, рішення Палати лордів; всі рішення нижчестоячих судових інстанцій; рішення судового комітету Таємної ради; рішення судів Шотландії; рішення, прийняті судами загального права інших держав;

Адміністративний прецедент — рішення органу ви­конавчої влади у конкретній справі, обґрунтування якої стає правилом, яке застосовується при рішенні аналогічних справ. Сфера застосування адміністративних прецедентів є вужчою, ніж у судових прецедентів. Як приклад можна навести «прецедент Вашингтона»: коли Джорджа Вашинг­тона другий раз обирали президентом США, він заявив, що

цей другий строк повноважень буде одночасно й останнім для нього. На основі цього склався прецедент, що протри­мався більше 100 років: одна і та ж особа не може бути об­рана президентом більше двох разів підряд.

Юридичний прецедент як форма права має як свої пере­ваги, так і вади¹.

Переваги прецеденту полягають у наступ­ному:

1. визначеність. Прецедент забезпечує одноманітністьсудової практики;

2. здатність до розвитку. За допомогою прецедентів право може оперативно оновлюватися;

3. конкретність. Оскільки прецедент створюється на основі конкретної справи, він дозволяє врахувати деталі, які вислизають при абстрактному формулюванні правових норм;

4. практичність. Створюються тільки дійсно необхідні норми, котрі регулюють уже виниклі відносини;

5) гнучкість. Ratio decidendi може поширюватися на значну кількість реальних ситуацій.

Вади юридичного прецеденту як форми права:

1. строгість. Відхилення від прецеденту не допускаєть­ся, навіть якщо він помилковий або застарілий;

2. небезпека непослідовності. Судді, які не бажають додержуватися прецеденту, можуть мотивувати своє рішен­ ня нібито виявленими ними тонкими відмінностями. Це призводить до наростання нелогічності права;

3. громіздкість і складність. Обсяг прецедентів в анг­лійському праві такий великий (понад 350 тис), що розі­ братися в них може далеко не кожен юрист-професіонал,не говорячи вже про звичайних людей;

4. повільність змін. Виникнення прецеденту залежить від розгляду конкретної справи. Тому розробка нової норми права може затягнутися на роки, якщо ситуація, що ви­магає врегулювання, не опинилося у полі зору суду/адміні­ стративного органу;

5. ізольованість ratio decidendi. Ця вада пов'язана з тим, що власне право виявляється ізольованим від того судового контексту, в якому воно розвивається. Тому в тих випадках, коли ratio decidendi встановити складно, це не додає праву визначеності;

6. певна суб'єктивність при виборі прецеденту. Вибір прецеденту залежить від оцінки, яку дає суддя фактам, що лежать в основі справи: він може виходити зі строгих ло­гічних побудов або із прагнення до справедливості .