
- •Питання до Іспиту
- •Юриспруденція та її склад.
- •Предмет та функції теорії держави і права.
- •Поняття методології юридичної науки.
- •Соціальне регулювання у первісному суспільстві.
- •Теорії походження права.
- •Поняття та основні властивості права
- •Праворозуміння : поняття та типи.
- •Соціальне регулювання: поняття та види
- •Поняття і види норм: природні, технічні, соціальні.
- •Співвідношення правових та інших соціальних норм.
- •Предмет і метод правового регулювання.
- •Способи (прийоми) правового регулювання
- •13. Поняття та ознаки норми права.
- •14. Структура норми права.
- •15. Класифікація правових норм.
- •16. Поняття, ознаки правових відносин.
- •17. Види правовідносин.
- •18. Суб'єкти правовідносин: поняття га види. Правосуб'єктність.
- •19. Об'єкт правовідносин: поняття та види.
- •20. Поняття та структура суб'єктивного права.
- •21. Поняття та структура юридичного обов' язку.
- •22. Юридичні факти. Їх класифікація.
- •23. Поняття і структура правосвідомості.
- •24. Рівні правосвідомості.
- •25. Види правосвідомості.
- •26. Правова культура суспільства та її складові.
- •27. Правова культура особистості та її складові.
- •28. Правова соціалізація і правове виховання.
- •29. Поняття та види джерел (форм) права.
- •30. Правовий звичай га його місце в сучасному праві.
- •31. Юридичний прецедент: поняття та види.
- •32. Нормативно-правовнй акт. Закони і підзаконні акти..
- •33. Нормативно-правовнй договір. Міжнародні і внутрідержавні договори.
- •34. Священні книги (тексти)
- •35. Юридична доктрина як джерело права
- •36. Соціальний процес формування права (правоутворення) і правотворчість
- •37. Принципи правотворчості
- •38. Види правотворчості
- •39. Поняття та складові системи права
- •40. Публічне та приватне право
- •41. Матеріальне і процесуальне право
- •42. Галузі права та інститути права
- •43. Законодавство: поняття та склад
- •44. Співвідношення системи законодавства та системи права.
- •45. Поняття та ознаки реалізації права
- •46. Форми реалізації права.
- •47. Поняття та ознаки застосування права.
- •48. Основні вимоги належного застосування права.
- •49. Процес (стадії) правозастосовної діяльності.
- •50. Поняття, ознаки та структура правозастосовних актів.
- •51. Види правозастосовних актів.
- •52. Поняття тлумачення права.
- •53. Різновиди тлумачення: з'ясування та роз'яснення права.
- •54. Способи (прийоми) тлумачення норм права за змістом.
- •55. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •56. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •57. Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •58. Зловживання правом та його ознаки.
- •59. Об'єктивно протиправне діяння.
- •60. Поняття та ознаки правопорушення.
- •61. Юридичний склад правопорушення.
- •62. Види правопорушень.
- •63. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •64. Принципи юридичної відповідальності.
- •65. Функції юридичної відповідальності.
- •66. Види юридичної відповідальності.
- •67. Правова системи та її компоненти.
- •68. Сім'ї правових систем та їх ознаки.
- •69. Первісне походження держави та похідне виникнення держави
- •71. Поняття, ознаки та атрибути держави
- •72. Основні критерії типології держав.
- •73. Історичні типи держав.
- •74. Поняття і види функцій держави
- •75. Функції держави і державна політика.
- •76. Поняття та структура форми (устрою) держави.
- •77. Форма правління: поняття та види. Монархія та республіка.
- •78. Форма державного устрою: поняття та види.
- •79. Державний режим поняття та види
- •80. Поняття та ознаки державної влади.
- •81. Механізм держави поняття, структура, принципи.
- •Державних службовців (чиновників);
- •82. Державне управління і місцеве самоврядування.
- •83. Громадянське суспільство: поняття та структура.
- •84. Політична система суспільства структура та функції.
- •85. Держава в політичній системі суспільства.
- •86. Механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •87. Поняття та ознаки правової держави.
- •88. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •89. Співвідношення правової та соціальної держави.
- •90. Поняття та ознаки сучасної держави.
27. Правова культура особистості та її складові.
Правова культура є частиною загальної культури і зумовлена соціальним, духовним, політичним, економічним ладом суспільства
Залежно від носія правової культури розрізняють: 1) правову культуру особистості; 2) правову культуру професійної групи; 3) правову культуру суспільства
Правова культура особистості — це якісний правовий стан особистості, що включає знання і розуміння індивідом права, повагу до нього, а також його дії відповідно до нього.
Структура правової культури особистості:
ідеологічний елемент — знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного нормативно-правового акта, сферу його дії; уміння особи використовувати в практичній діяльності правові знання,
Не кожного індивіда, що знає і розуміє юридичні норми, можна вважати правокультурною людиною. Правокультурну особистість характеризують: фактична правомірна поведінка; позитивне ставлення до права, усвідомлення соціальної значущості права і правопорядку, поважне ставлення до прав інших індивідів; правова активність
психологічний елемент — повага до права, засно вана на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага по винна мати місце навіть у разі несхвалення індивідом окремих правових розпоряджень;
поведінковий елемент — переконання в необхідності діяти відповідно до розпоряджень правових норм, уміння користуватися юридичним інструментарієм, висока правова активність особи, яка виявляється в сприянні реалізації права іншими суб'єктами і в протидії правопорушенням. У цьому плані правова культура — це результат творчої культурної діяльності індивіда у сфері права
28. Правова соціалізація і правове виховання.
Правове виховання — це постійний, систематичний вплив на індивідів і суспільство в цілому з метою формування у них правової культури. Мета правового виховання конкретизується через окремі його завдання:
засвоєння індивідами правових знань, тобто знань законодавства, знань своїх прав і обов'язків;
підвищення авторитетності права у свідомості індиві дів;
формування чіткої орієнтації на правомірну поведінку.
Суб'єктами правового виховання виступають як інститути держави, так і інститути громадянського суспільства: сім'я, трудові колективи, об'єднання громадян, навчальні заклади, ЗМІ
Форми правового виховання:
правове навчання — полягає в передачі, накопиченні і засвоєнні правових знань у школі та інших навчальних закладах.
правова пропаганда — полягає в розповсюдженні правових ідей і правових вимог серед населення за допо могою публікацій юридичної літератури (тексти нормативно-правових актів, коментарі до них) і ЗМІ (преса, телебачення, радіомовлення, Інтернет).
юридична практика — сприяє передачі юридичної інформації, знань за допомогою участі людей у процесі, перш за все правозастосовчої діяльності (судів, правоохоронних органів та інших органів держави).
безпосередня реалізація права. Юридичні дії, здійснювані індивідом самостійно (наприклад, участь у виборах, укладення угод), на практиці підтверджують одержані знання, сприяють виробленню умінь і навиків виконання, дотримання і використання правових норм;
5) самовиховання — пов'язане з особистим досвідом, самоосвітою, власним аналізом правових явищ. Без самовиховання не може бути ефективною жодна з форм правового виховання.
Методи правового виховання — це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких отримуються правові знання, уміння і навики, формується повага до права і соціальних цінностей, які воно охороняє. Основні методи правового виховання — переконання, заохочення, позитивний приклад, примус і покарання.
Термін «соціалізація» був уведений американським соціологом Ф.Г.Гіддингсом для позначення процесу розвитку соціальної природи людини
Правова соціалізація — це засвоєння новим поколінням принципів, норм, установок, цінностей права, що забезпечують адаптацію особистості до існуючих правових цінностей, законодавства і практики його застосування. Правова соціалізація є процесом асиміляції та реорганізації суб'єктом в його власному світі уявлень і знань — елементів правової системи, які регулюють це суспільство (норм, соціальних інститутів, статусів суб'єктів, їхніх прав і обов'язків).
У процесі соціалізації індивід проходить кілька етапів. На етапі первинної правової соціалізації індивід одержує елементарні уявлення про право, уміння і навики його використання. Наприклад, батьки навчають дитину правилам переходити вулицю, навчають порядку здійснення дрібних операцій (покупка морозива, квитка в кіно тощо); Первинна правова соціалізація не залишається раз і назавжди наданою. Вона розгортається при вторинній правовій соціалізації (соціалізація в отроцтві). Старшокласники вивчають систематизовані основи правознавства, розширюють коло навиків і умінь використання і виконання правових норм. У цьому віці індивіди можуть самостійно вступати у правові відносини: поступати на роботу, укладати окремі договори, вступати в молодіжні організації, займатися підприємницькою діяльністю.
Основне місце в механізмі правової соціалізації посідає виховання особи, яке полягає в цілеспрямованому впливі на неї з метою формування бажаних діяльнісних, соціокуль-турних, соціально-психологічних і особистих якостей.
Розрізняють три форми правової соціалізації:
за допомогою научення — полягає в придбанні елементарних правових знань і засвоєнні відповідних норм.
шляхом передачі досвіду — відбувається в результаті осмислення власних помилок і подій свого досвіду, а також життєвого досвіду навколишніх людей;
«символічна» соціалізація — ґрунтується на власних абстрактних уявленнях людини про право, державу, краї ну, націю.
Соціалізація може бути прямою і опосередкованою. При прямій правовій соціалізації зміст установок, яких набуває особистість, мають конкретний і адресний характер щодо тих або інших правових явищ або відносин.
При опосередкованій правовій соціалізації індивіда виробляються установки, які впливають на його поведінку в державно-правовій сфері, але не пов'язані безпосередньо з конкретними ситуаціями (наприклад, формування почуття поваги до влади, закону, авторитету держави).
Правова соціалізація визначається багатьма чинниками: психологічними, економічними, політичними, релігійними, культурними. Кожна цивілізація несе із собою специ¬фічні риси соціалізації взагалі та правової соціалізації зокрема.
.