21. Поняття та структура юридичного обов' язку.

Юридичні обов'язки людини та громадянина — це встановлені і гарантовані державним примусом вимоги до поведінки індивіда, офі­ційна міра належної поведінки.(Роздыл 2 Ку

Обов'язки можна поділити на:

1. природно-правові обов'язки. Це саме собою зрозумілі обов'язки кожної людини: дотримуватися законів і вико­нувати їх(ст.68 КУ), берегти навколишню природу і культурну спад­щину людства(с. 66 КУ), поважати права інших людей. Ці обов'язки випливають із принципів і положень природного права і.закріплюються в законах;

2. позитивно-правові обов'язки. Це прямо встановлені державою юридичні вимоги держави до індивідів, що про­ живають або перебувають на її території. Наприклад, пла­тити податки, збори і мито, виконувати військовий обо­в'язок тощо.(ст.67 КУ)

Основні обов'язки звичайно закріплюються в конститу­ціях і деталізуються в поточному законодавстві. Встанов­лені конституціями обов'язки можуть стосуватися одно­часно людини і громадянина, а можуть зобов'язувати тільки громадянина.

До першої групи належать обов'язки: дотримуватися конституції та законів, платити податки. Всі особи, що живуть у країні, зобов'язані зберігати природу і довкілля, дбайливо ставитися до природних багатств.

У конституціях деяких держав встановлюються також обов'язки працювати (Японія), піклуватися про загальне благо (Польща), виховувати дітей (Росія, Італія),

Обов'язок громадянина — захист батьківщини(с. 65 КУ). У ряді держав існує загальний військовий обов'язок для громадян

У деяких конституціях мовить­ся про обов'язок громадянина бути вірними державі.

Громадянин зобов'язаний мати основну загальну освіту, у ряді країн він повинен брати участь у виборах (Італія, Бельгія). У мусульманських країнах існує обов'язок спла­чувати закят — 5% податок на дохід для утримання бід­них.

Належне виконання кожним індивідом своїх обов'язків є необхідною умовою і гарантією здійснення прав, свобод і законних інтересів інших громадян, забезпечує інтереси держави і суспільства.

Громадяни-чоловіки певного віку, в деяких країнах (Із­раїль) — і жінки — призиваються на певний строк на вій­ськову службу, і після закінчення звільняються в запас. Якщо переконання громадянина або його віросповідання суперечать несенню військової служби, вона може бути за­мінена альтернативною цивільною службою.

22. Юридичні факти. Їх класифікація.

Юридичний факт — це передбачена правовою нормою певна конкретна об'єктивна обставина, з настанням якої пов'язані виникнення, зміна або припинення правових відносин.

У широкому розумінні слова юридичні факти — це життєві обставини, з якими право пов'язує настання певних юридичних наслідків.

• Юридичні факти поділяються на такі види:

1) за правовими наслідками: правостворюючі; правозмінюючі та правоприпиняючі;

2) за вольовою ознакою: дії, тобто юридичні факти, які виникають залежно від волі людини, та події, виникнення яких не пов'язане з волею людини.

Дії, у свою чергу, поділяються, залежно від відповідності чи невідповідності правовим приписам, на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії поділяються на юридичні факти та юридичні вчинки.

Юридичні акти — це правомірні дії ді¬єздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення).

Юридичні вчинки — це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх

Неправомірні дії (правопорушення) поділяються на такі групи:

1) за ступенем суспільної небезпеки — на проступки та злочини.

2) за об'єктом — посягання на особу, власність,суспільну безпеку, громадський порядок тощо;

3) за видами юридичної відповідальності — кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, конституційні, міжнародно-правові;

4) за формою вини — умисні та необережні

3) за характером тривання у часі: одноактні та триваючі, тобто так звані юридичні стани, наприклад громадянство.

4) за суб'єктом — дії фізичних осіб, юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;

5) за галузевою належністю — конституційні, цивільно-правові, процесуальні, трудові тощо;

6) за способом виразу — документ, усна заява, мовчання, жест;

Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.