- •Питання до Іспиту
- •Юриспруденція та її склад.
- •Предмет та функції теорії держави і права.
- •Поняття методології юридичної науки.
- •Соціальне регулювання у первісному суспільстві.
- •Теорії походження права.
- •Поняття та основні властивості права
- •Праворозуміння : поняття та типи.
- •Соціальне регулювання: поняття та види
- •Поняття і види норм: природні, технічні, соціальні.
- •Співвідношення правових та інших соціальних норм.
- •Предмет і метод правового регулювання.
- •Способи (прийоми) правового регулювання
- •13. Поняття та ознаки норми права.
- •14. Структура норми права.
- •15. Класифікація правових норм.
- •16. Поняття, ознаки правових відносин.
- •17. Види правовідносин.
- •18. Суб'єкти правовідносин: поняття га види. Правосуб'єктність.
- •19. Об'єкт правовідносин: поняття та види.
- •20. Поняття та структура суб'єктивного права.
- •21. Поняття та структура юридичного обов' язку.
- •22. Юридичні факти. Їх класифікація.
- •23. Поняття і структура правосвідомості.
- •24. Рівні правосвідомості.
- •25. Види правосвідомості.
- •26. Правова культура суспільства та її складові.
- •27. Правова культура особистості та її складові.
- •28. Правова соціалізація і правове виховання.
- •29. Поняття та види джерел (форм) права.
- •30. Правовий звичай га його місце в сучасному праві.
- •31. Юридичний прецедент: поняття та види.
- •32. Нормативно-правовнй акт. Закони і підзаконні акти..
- •33. Нормативно-правовнй договір. Міжнародні і внутрідержавні договори.
- •34. Священні книги (тексти)
- •35. Юридична доктрина як джерело права
- •36. Соціальний процес формування права (правоутворення) і правотворчість
- •37. Принципи правотворчості
- •38. Види правотворчості
- •39. Поняття та складові системи права
- •40. Публічне та приватне право
- •41. Матеріальне і процесуальне право
- •42. Галузі права та інститути права
- •43. Законодавство: поняття та склад
- •44. Співвідношення системи законодавства та системи права.
- •45. Поняття та ознаки реалізації права
- •46. Форми реалізації права.
- •47. Поняття та ознаки застосування права.
- •48. Основні вимоги належного застосування права.
- •49. Процес (стадії) правозастосовної діяльності.
- •50. Поняття, ознаки та структура правозастосовних актів.
- •51. Види правозастосовних актів.
- •52. Поняття тлумачення права.
- •53. Різновиди тлумачення: з'ясування та роз'яснення права.
- •54. Способи (прийоми) тлумачення норм права за змістом.
- •55. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •56. Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •57. Поняття, ознаки та види правомірної поведінки.
- •58. Зловживання правом та його ознаки.
- •59. Об'єктивно протиправне діяння.
- •60. Поняття та ознаки правопорушення.
- •61. Юридичний склад правопорушення.
- •62. Види правопорушень.
- •63. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •64. Принципи юридичної відповідальності.
- •65. Функції юридичної відповідальності.
- •66. Види юридичної відповідальності.
- •67. Правова системи та її компоненти.
- •68. Сім'ї правових систем та їх ознаки.
- •69. Первісне походження держави та похідне виникнення держави
- •71. Поняття, ознаки та атрибути держави
- •72. Основні критерії типології держав.
- •73. Історичні типи держав.
- •74. Поняття і види функцій держави
- •75. Функції держави і державна політика.
- •76. Поняття та структура форми (устрою) держави.
- •77. Форма правління: поняття та види. Монархія та республіка.
- •78. Форма державного устрою: поняття та види.
- •79. Державний режим поняття та види
- •80. Поняття та ознаки державної влади.
- •81. Механізм держави поняття, структура, принципи.
- •Державних службовців (чиновників);
- •82. Державне управління і місцеве самоврядування.
- •83. Громадянське суспільство: поняття та структура.
- •84. Політична система суспільства структура та функції.
- •85. Держава в політичній системі суспільства.
- •86. Механізм взаємодії громадянського суспільства та держави.
- •87. Поняття та ознаки правової держави.
- •88. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •89. Співвідношення правової та соціальної держави.
- •90. Поняття та ознаки сучасної держави.
18. Суб'єкти правовідносин: поняття га види. Правосуб'єктність.
Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Щоб стати учасником правовідносин, суб'єкти повинні пройти два етапи наділення їх юридичними властивостями:
• набути властивостей суб'єктів права як потенційних суб'єктів (учасників) правовідносин — через відповідність певним правовим вимогам щодо правосуб'єктності;
• набути додаткових властивостей юридичного характеру в конкретній юридичне значущій ситуації (суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, що надаються їм правовими нормами. Саме вони визначають власне правові зв'язки, відносини між суб'єктами.)
Суб'єкти правовідносин:
1) індивіди (фізичні особи): громадяни - особи, що мають громадянство даної держави; іноземці - особи, що мають громадянство іншої держави; біпатриди - особи, що мають громадянство двох чи більше держав; апатриди - не мають громадянства будь-якої держави.
2) організації та об'єднання: державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи; недержавні організації, їх посадові особи, рухи, партії, органи громадського самоврядування;
3) соціальні спільності: держава загалом; народ, нація; населення певних частин території держави; трудові колективи.
Серед суб'єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають юридичні особи, до яких належать державні та недержавні організації.
Юридичні особи можуть бути:
- некомерційними, діяльність яких спрямовується не на одержання прибутків, а для задоволення певних невиробничих потреб (парламент, органи виконавчої влади тощо);
- комерційними, які створюються для одержання прибутку (промислові підприємства, комерційні банки, акціонерні товариства тощо).
Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.
У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності.
В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздат-ності) фізичної особи лежать два критерії:
- вікова характеристика (певний вік);
- зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів.
Склад правосуб'єктності фізичної особи:
Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
Дієздатність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.
Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.
У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.
Повна дієздатність настає з 18 років.
Неповна (відносна) дієздатність: 14 — 18 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), 15—18 (за чинним законодавством).
Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором, у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю.
Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому Цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законодавством).(внаслідок зловживання алкоголем або наркотиками)
Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.
3)Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках Деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України). Варто уваги те, що, не досягши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.,
Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільне небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними