15. Класифікація правових норм.

Кожна система права складається із величезної кілько­сті правових норм. Правові норми відрізняються не тільки системністю, а й спеціалізацією — кожна з них «відповідає» за власну ділянку «роботи».

1) за роллю в механізмі правового регулювання розріз­няють конкретні та спеціалізовані норми. Конкретні норми безпосередньо встановлюють права та обов'язки адресатів норм. Спеціалізовані норми поділяються на від­правні та інші спеціалізовані нормативні приписи

Відправні спеціалізовані норми охоплюють норми-заса-ди, установчі норми, норми-дефініції, норми-принципи, норми-презумпції

До інших спеціалізованих норм можуть бути віднесені: норми-строки, норми-фікції, норми-конструкції, оперативні норми.

Норми-засади — це правові приписи, які закріплюють засади конституційного порядку держави, основи соціаль­но-економічного, політичного та державного життя, взає­мовідносини держави і особи, форми власності тощо.

Норми-принципи — це правові приписи, які виражають і закріплюють принципи права. Так, ст.8 Конституції Укра­їни закріплює кілька норм-принципів: принципи верхо­венства права, верховенства конституції, прямої дії норм конституції.

Установчі норми (інакше, норми-цілі, декларативні норми) — це правові приписи, які визначають мету, завдан­ня окремих інститутів або галузей права (наприклад, за­вданням Конституційного Суду є гарантування верховен­ства Конституції — ст.2 Закону «Про Конституційний Суд

України»).

Норми-дефініції — це норми, які містять визначення правових категорій і понять (наприклад, визначення зло­чину в ст.11 Кримінального кодексу України).

Норми-презумпції — це закріплене в нормативно-пра­вовому акті припущення щодо певного юридичного стану або явища. Презумпції характеризуються тим, що вони не можуть бути індивідуалізовані в актах застосування норм права і використовуються виключно в нормативних актах.

Темпоральні норми (норми-строки) — це такі правові приписи, які указують на якийсь час, настання або закін­чення якого тягне певні юридичні наслідки (наприклад, термін позовної давності).

Норми-преюдиції — це нормативні приписи, які ви­ключають заперечування вже доведеного факту. Напри­клад, факти в одній справі, встановлені рішенням суду, що набрало чинності, не повинні доводитися знову при роз­гляді інших справ, в яких беруть участь одні й ті ж особи.

Норми-фікцїї — це закріплені у правових актах норма­тивні приписи, які умовно проголошують факт (або обста­вину), що не є встановленим.

Норми-конструкції — це нормативні приписи, які уза­гальнюють складні за своїм змістом юридичні явища. Так, в юридичній практиці використовується конструкція скла­ду злочину.

Оперативні норми — норми, яку відіграють підсобну роль, визначаючи час набрання чинності нормативно-пра­вовим актом, його поширення на нове коло або нові відно­сини осіб.

Норми-арбітри (колізійні норми) — норми, які регу­люють вибір норми у разі розбіжності між кількома нор­мами;

1. за походженням розрізняють первинні та похідні правові норми. Первинними є, як правило, норми законів, які регулюють знов виниклі суспільні відносини. Похідні правові норми конкретизують первинні правові норми, указують на порядок їх реалізації

2. залежно від предмета правового регулювання розріз­няють конституційні, кримінально-правові, цивільно- правові, адміністративно-правові норми та інші галузе­ві норми;

3. залежно від основних методів правового регулювання розрізняють імперативні норми (містять владні приписи, що не допускають жодних відхилень) і диспозитивні нор­ми (їхні приписи можуть варіюватися за розсудом учасни­ків відносин). Імперативні норми є характерними для конституційного, адміністративного, кримінального права залежно

4. від характеру правового припису, що мі­ститься в нормі, розрізняють дозвільні, зобов'язуючі та заборонні норми. Дозвільна норма надає адресату норми ,право здійснити яку-небудь дію. Зобов'язуюча норма мі­стить обов'язок адресата норми здійснити якусь дію

5. залежно від часу дії розрізняють постійні, тимчасо­ві та надзвичайні правові норми. Як правило, норми права створюються як постійні.

6) залежно від кола осіб, на які поширюється дія норми, розрізняють загальні, спеціальні та виняткові правові норми. Загальні поширюються на все населення, спеціаль­ні — на певне коло осіб (наприклад, державні службовці, діти, біженці), виняткові норми права роблять вилучення із загальних і спеціальних норм (наприклад, для диплома­ тичних представників);

7) залежно від дії в просторі розрізняють загальні та локальні правові норми. Наприклад, Конституція України поширюється на всю територію країни (носить загальний характер), а Конституція Автономної Республіки Крим — тільки на один регіон нашої країни — територію Криму (носить локальний характер);

8. за функціональною спрямованістю розрізняютьрегулятивні та охоронні норми. Регулятивні норми встановлюють права та обов'язки осіб, а охоронні встановлюють, вид і міру відповідальності за порушення прав і за невиконання обов'язків

9) за характером інформаційно-психологічної дії на осо­бу розрізняють стимулюючі та обмежуючі норми;

10) за субординацією у правовому регулюванні розріз­няють матеріальні та процесуальні норми. Матеріальноправові норми встановлюють права та обов'язки адресатів, а процесуальні — порядок реалізації норм матеріального права;

Таким чином, класифікація правових норм дає уявлен­ня про їх різноманіття і різні способи впливу на поведінку людей.