13.Імперія маурьїв

Імперія Маур'їв — староіндійська держава, що встановилася на території Індостану в 4 столітті до нової доби і досягла найбільшого розквіту при правлінні Ашоки.Початок становленню імперії поклали завоювання царства Маґадга. 322 року до н. д. Чандрагупта Маур'я скинув династію Нанда за сприяння свого радника Чанак'ї. Він швидко розширив свої володіння, скориставшись відсутністю місцевої влади після відступу грецьких та перських військ Александра Македонського. При правлінні внука Чандрагупти Ашоки імперія ще більше розширила свої володіння, окупувавши майже весь Індостан за винятком півдня Індії.Через 60 років після смерті Ашоки імперія почала занепадати. В 185 році до н.д. вона розвалилася на окремі держави.Відомості про імперію збереглися завдяки едиктам Ашоки та Артхашастрі — трактату про управління державою Чанак'ї.Чандрагупта I (*? — † близько 335) — цар Індії (царював з 320 по 330 рік н. е.), засновник імператорської династії Гуптів.Чандраґупта I був онуком Шрі Гупти, першим відомим правителем лінії Гуптів. Про дитинство та юність Чандрагупти відомості відсутні. Спочатку він був місцевим правителем в царстві Магадха (частина сучасного штату Біхар), а потім збільшив свою владу і території, одружившись, близько 308, з принцесою Кумарадеві з племені ліччхавів, які контролювали північ Біхару і, можливо, Непал. До кінця 3-го століття нашої ери, Індія являла собою ряд незалежних держав, як монархічних і не монархічних, тому ймовірно, що Гупти та ліччхави правили прилеглими князівствами. Їх шлюбний союз підвищив могутність і престиж нового царства. Хронологія епохи Гупта, бере початок у 320 році, який вважається роком коронації Чандрагупти або шлюбу.[1]Чандрагупта I перший з Гуптів носив титул махараджадхіраджі («царя великих царів»). Випущені ним золоті монети на одній стороні мають зображення самого Чандрагупти і його дружини Кумарадеві, а на іншій — богині, що сидить на левові і напис «ліччхави».[2] Під кінець царювання Чандрагупти територія держави, ймовірно, розширилась на захід до сучасного міста Аллахабад і включала Айодхьє і південній Біхар. Про це повідомляється в Пуранах.[1]Припущення, що Чандрагупта підкорив скіфів, ймовірно, без фундаменту. Малоймовірно, що він подолав ліччхавів, убивши їх правителя, або що він був убитий своїм спадкоємцем. Загальноприйнятим є те, що цар провів збори радників і членів королівської родини, на якому принц Самудрагупта був офіційно призначений наступником свого батька, який зрікся престолу, отримавши добрий спадок, що привело до створення імперії Гуптів.[1] Про смерть Чандрагупти нічого не відомо. Можливо, передавши престол синові, він провів решту своїх днів відлюдником.

14.Держава ашоки

Ашо́ка. близько 273 до н. е. — близько 232 до н. е.) — третій імператор найбільшої в історії Стародавньої Індії держави Мауріїв, правитель Індії. Творець імперії з територією від Кашміру і Непалу до Майсура. Підкорив територію сучасного Афганістану. Пропагандист буддизму. Перейшов з джайнізму в буддизм, який за його правління став державною релігією.. Здійснював мудру політику й сприяв поширенню буддійських вчен.Вдосконалюючись як воїн та полководець, Ашока командував кількома підрозділами армії Маур'їв. Його популярність в імперії змусила старших братів стривожитися, оскільки відкривала перспективу, що Біндусара може обрати його своїм спадкоємцем на троні. Найстарший із братів, Сусіма, переконав Біндусару послати Ашоку на втихомирення бунту в Таксилі, що на північному заході теперішнього пакистанського Пенджабу, намісником у якому був сам Сусіма. Таксила була неспокійним місцем завдяки войовничому індо-грецькому населенню та поганому управлінню самого Сусіми. Ашока підкорився наказу і вирушив на захід. Коли новина про прибуття армії Ашоки, добралася до Таксили, місцеве ополчення радо привітало його, і повстання завершилося без кровопролиття. Пізніше, під час правління Ашоки Таксіла збунтувалося знову, але того разу повстання було придушене залізною рукою.Успіх Ашоки ще більше збентежив братів. Сусіма підбурив Біндусару відправити Ашоку в заслання. Ашока відправився до Калінґи і перебував в місті інкогніто. Там він зустрівся із жінкою-рибалкою Каурвакі, закохавшись у неї. Недавно знайдені надписи вказують на те, що вона стала його другою або третьою дружиною[Джерело?].Коли вибухнуло нове повстання в Удджайні, імператор Біндусара відкликав Ашоки із заслання, що тривало два роки. Ашока пішов у Удджайн і був поранений у битві, хоча його військо втихомирило повстання. Лікувався Ашока в таємному місці, щоб йому не зашкодили люди, віддані Сусімі. Його лікарями були буддійські ченці та черниці. Так він познайомився із ученням Будди. В цей період він також зустрівся Деві, донькою купця із сусідньої Відіші, яка доглядала його. Одужавши, він одружився з нею. Біндусара вважав неприйнятним те, що один із його синів одружився із буддисткою, тож він заборонив Ашоці проживати в Паталіпутрі і відіслав його назад в Удджайн як свого намісника.Наступний рік проминув мирно, і Деві збиралася народити йому першу дитину. Тим часом імператор Біндусара помер. Довідавшись про ненародженого спадкоємця трону, принц Сусіма задумав умертвити дитя. Однак, убивці, замісь Деві з дитиною убили матір Ашоки. За легендою розлючений Ашока направ на Паталіпутру і обезголовив братів, включно з Сусімою, викинувши тіла в поле за містом. У цей період свого життя він славився невтамованою жадобою до воєн і походів на землі інших правителів, і здобув прізвиською Чандашок (жорстокий Ашока).Сівши на трон Ашока впродовж наступних восьми років розширив межі імперії, включивши до неї території теперішніх Бірми та Бангладеш, Ассам у Індії, території в Афганістані.Завоювання КалінґиПерші роки правління Ашоки, вочевидь, були доволі кривавими, але після завоювання Калінґи, що східному побережжі Індії на території сучаного штату Орісса, він став прихильником буддизму. Калінґа була державою, що пишалася незалежністю і народовладдям. Її монархічно-демократичний устрій виділявся на тлі древньої Індії, в якій існувала концепція радждхарми.Достеменно не відомо що було приводом Калінґської війни. Можливо, туди втік один із братів Сусіми, що могло сильно розізлити Ашоку. Ашока став вимагати у монархів Калінґи визнати його як верховного володаря. Коли вони відмовилися, Ашока послав туди одного із своїх полководців. Але війська полководця були розтрощені завдяки майстерним діям командувача сил Калінґи. Ашока, ще більше розізлившись, пішов на Калінґу, зібравши під свої знамена найбільше військо, яке коли-небудь збиралося в Індії доти. Калінґа мужньо опиралася, але не могла протистояти грубій чисельній перевазі полків Ашоки. Вся Калінґа була розграбована й знищена. Пізніший едикт Ашоки стверджує, що загинуло близько 100 тис. мешканців міста й 10 тис. переможців. Тисячі чоловіків та жінок були вивезені в інші області.