
- •1.Всесвітня історія як наука,предмет
- •2.Періодизація всесвітньої історії
- •3.Взаємозв*язок всесвітньої історії та загальної історії держави та права
- •4.Утворення Вавилонської держави
- •5.Розквіт Вавилонії.Правління царя Хамураппі
- •6.Завоювання Вавилонії каситами
- •7. Ново-вавилонське царство. Правління Навуходоносора 2
- •8.Утворення давньої індії
- •9.Харапська культура та культура хамураппі
- •10.Завоювання пн. Індії аріями
- •11.Варновий поділ давньої індії
- •12.Похід олександра македанського
- •13.Імперія маурьїв
- •14.Держава ашоки
- •15. Основні джерела для вивчення історії Давньої Індії.
- •16.Виникнення Афінської держави
- •17.Період воєнної демократії
- •18.Афінська демократія
- •19.Греко-персідські війни
- •20.Пелопенська війна
- •21.Мессенські війни
- •22. Утворення спартанської держави
- •23.Найданіші племена апеннінського
- •24.Царський період в іст давнього Риму
- •25.Встановлення республіки у давньому римі
- •26.Боротьба плебеїв з патриціями
- •27.Першозавойовницькі війни риму
- •28.Реформи братів граків
- •29.Диктатура сулли
- •30.Повстання спартака
- •32.Гай юлій цезар
- •33.Гай октавіан август
- •34.Розквіт і криза римської імперії
- •35.Держава Шань-Інь
- •36.Держава Чжоу
- •37.Період династії цінь
- •38.Період династії Хань
- •38.Реформа Ван Манна
- •40.Народны повстання Стародавнього Китаю.Повстання червонобрових ы жовтих пов*язок.
- •41.Культура давнього Китаю
- •42.Зародження ісламу
- •43. Правління 4 халіфів
- •44. Правління Омейядів
- •45.Багдадський халіфат
- •46. Кордовський халіфат
- •47.Франкське завоювання Галлії.Хлодвіг.
- •48.Держава Меровингів
- •49.Франкька монархія кароінгів.Реформи Карла Мартела
- •50. Битва при Пуатьє
- •51.Імперія Карла Великого
- •52. Верденський договір
- •53.Утворення Візантійської імперії
- •54.Візантія при імператорі Юстиніані
- •55.Візантія при Імперській і Македонській династіях
- •56.Русько-візантійські відносини
- •57.Династія комнінів у візантії
- •58.Захоплення Константинополя хрестоносцями й створення Латинської імперії
- •59.Відновлення Візантійської імперії при палеогогах
- •60.Завоювання візантії османами
- •61.Норманське завоювання Англії
- •62.Династія Плантагенетіа
- •63.Виникнення англійського парламенту
- •64.Повстання Уота Тайлера
- •65.Скинення плантагенетів
- •66.Ланкастерська династія
- •67.Війна червоної та білої троянд
- •68.Перемога династії Тюдорів
- •69.Виникнення Французького королівства
- •70.Утвердження династії Каппетингів.Гуго Каппет
- •71.Альбігійські війни
- •72.Правління Людовіка 9 у Франції
- •74.Винекнення Генеральних Штатів
- •75.Жакерія
- •76.Столітня війна.Жанна д*арк.
- •77.Правління Людовіка 11 у Франції
- •78.Імперія та династія Цзинь
- •79.Південні династії Давнього Китаю (420-586рр.)
- •80. Імперія та династія Суй(581-618рр)
- •81. Імперія та династія Тан(618-907рр)
- •82 Імперія та династія Сун(960-1279рр)
- •83. Селянська війна під проводом ван сяньчжи
- •84.Імперія та династія Юань (1271-1368 рр)
- •85. Повстання червоних повязок 1351 1368
- •86. Династія Мін
- •88. Династія Мінамото. Перший Сьогунат
- •89. Другий сьогунат
- •90. Японо-корейська війна 1592-1598
- •91.Третій сьогунат
- •92. Створення Османського емірату
- •93.Перемога турків-османів на Косовому полі над об*єднаним військом слов*ян
- •94. Завоювання Константинополя Мехметом 2
- •95.Створення Османської імперії
- •96. Військові завоювання Сулеймана 1 Кануні
- •97. Реформи Сулеймана 1 Кануні
- •98. Вплив Османської Імперії на міжнародні відносини середньовічної Європи.
- •99. Абсолютизм Тюдорів.
- •100.Правління Геніха 8. Запровадження Англіканства
- •101. Єлизавета 1 Англійська
- •102.Колоніальна експансія в Англії
- •103.Страта Марі Стюарт
- •104.Розгром «непереможної армади»
- •105.Французький абсолютизм у Франції
- •106.Релігійні війни у Франції
- •107. 24 Серпня 1542 р Варфоломіївська ніч
- •108.Правління Генріха 4 Бурбона у Франції
- •109.Кардинал Рішельє
- •110.Правління Людовіка 14 у Франції
- •111.Завоювання шахом Бабури Індії
- •112. Розвиток виробничих сил і культури в імперії Великих Монголів
- •113.Вплив імперії великих Моголів на розвиток Індії, Центральної та південої азії
- •114. Розквіт імперії Моголів при шахові Джахарі
- •115. Правління Філіпа 2 , Назрівання революційної ситуації у Нідерландах
- •116.Іконоборче повстання 1566 . 1 етап Нідерландської революції
- •117.Терористичний режим герцога Альби у Нідерландах
- •118. Роль принца Оранського у Нідерландській Революції
- •119.Повстання 1572 і зародження буржуазної республіки на півночі Нідерландів
- •120.Гентське умиротворення
- •121. Арраська і Утрехська унії 1579
- •122.Скинення Філіпа 2 у Нідерландах
- •123.Поразка революції на півдні Нідерландів
- •124. Республіка об’єднаних провінцій у Нідерландах
- •125.Причини, особливості та етапи Англійської буржуазної революції 17 ст
- •126. Страта карла 1 Стюарта
- •127.Протекторат Кромвеля
- •128. Реставрація монархії Карл 2 Стюарт
- •129. Славетна революція 1688. Вільгельм 3 Оранський
- •130.Причини та етапи буржуазної революції у Франці
- •131.Якобінська диктатура
- •132.Термідоріанський заколот
- •133.Державний заколот 18 брюмера 1799 у Франції
- •134. Економічне та політичне становище американських колоній Великобританії
- •135 Війна за незалежність 1775-1783. Дж.Вашингтон
- •136.Громадянська війна 1861-1865
- •137.Велика депресія. Гувер
- •138. Новий курс Рузвельта
135 Війна за незалежність 1775-1783. Дж.Вашингтон
Війна́ за незале́жність США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence) (1775–1783) — війна між королівством Великобританія і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 англійських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великобританії, як самостійна союзна держава, у 1776 році. Значні політичні і соціальні зміни в житті жителів Північної Америки, викликані війною і перемогою в ній прибічників незалежності, іменуються в американській літературі «Американською Революцією».
Війна стала кульмінацією політичної Американської Революції, коли багато колоністів не визнали легітимність Парламенту Сполученого Королівства, що продовжував керувати ними без жодного представництва американців, керуючись тезою про те, що це порушує права англійського населення. Перший Континентальний Конгрес було скликано у 1774 році задля урегулювання відносин між Великобританією та тринадцятьма суверенними колоніями, складання петиції королю Великобританії Георгу ІІІ про необхідність втручання у справи Парламенту, організації бойкоту англійських товарів, в той же час формально залишаючись підданими Британської Корони. Їхні вимоги було проігноровано, тож у 1775 році силами Місцевих конгресів було скликано Другий Континентальний Конгрес, що створив Континентальну Армію з частин британських солдатів, розквартированих у Бостоні, Массачусетс. Подальші петиції до короля з вимогою втрутитися в справи парламенту призвели до того, що Конгрес було звинувачено в державній зраді, а тринадцять штатів оголошено територією заколоту. У 1776 році американці відповіли формальним проголошенням незалежності у кордонах однієї держави - Сполучених Штатів Америки, заявляючи про свій суверенітет та відмову від будь-яких зобов'язань перед Британською монархією.
Уряд Франції під керівництвом Короля Луї ХVI, починаючи з 1776, таємно постачав повсталим провіант, зброю та амуніцію, але воєнні успіхи Британії у 1777 році спонукали Францію відкрито вступити в війну у 1778 році, тим самим зрівнявши сили по обидва боки. Іспанія та Голландія, союзники Франції, втрутилися у війну з Англією протягом наступних двох років, погрожуючи вторгненням на територію Британських островів. Крім того, своїми військовими кампаніями в Європі вони серйозно випробовували військову силу Англії, влаштувавши атаку на Мінорку та Гіблартар, що призвело до ескалації повномасштабної війни на морі. Вступ у війну Іспанії завершився вигнанням британських військ з Західної Флориди та прикриттям південного флангу Американських колоній.
Протягом усієї війни англійці вдало використовували свою перевагу на морі задля захоплення прибережних американських міст, але контроль над сільською місцевістю (де на той час мешкало 90% населення) значною мірою було втрачено через відносно невеликий розмір сухопутної армії. Французький внесок у війну був вирішальним і досяг своєї кульмінації у перемозі французького флоту в Чесапікській битві, що призвела до підписання акту про капітуляцію Другої Британської армії у місті Йорк 1781 року. Згідно з Паризьким договором 1783 року, було визнано суверенітет США над територією, що простягається від кордонів сучасної Канади на півночі, Флориди на півдні та річки Місісіпі на заході.
. Джордж Вашингтон [3] (англ. George Washington, 22 лютого 1732, Бріджс-Крик, штат Віргінія - 14 грудня 1799 року, Маунт-Вернон, штат Віргінія) - американський державний діяч, перший президент Сполучених Штатів Америки (1789-97) , Батько-засновник США, головнокомандувач Континентальної армії, учасник війни за незалежність, творець американського інституту президентства.
Народився в родині землевласника. Отримав домашню освіту, захоплювався читанням книг. У 11 років втратив батька. Працював землеміром, брав участь в експедиціях лорда Фейрфакса. У 1752 році успадкував маєток Маунт Вернон-, в цьому ж році вступив до ополчення, взяв участь у військових діях проти французів і індіанців, побував в полоні. У 1758 році вийшов у відставку в чині полковника. У 1759 році Вашингтон одружився з Мартою Дендридж Кастіс і активно зайнявся облаштуванням свого маєтку, став одним з найбагатших плантаторів Віргінії.
У 1758-1774 роках Вашингтон обирався в Законодавчі Збори Вірджинії, де боровся з метрополією за права колоній, засуджуючи, тим не менше, насильницькі дії. Був одним з делегатів Першого континентального конгресу. Після збройних зіткнень з Великобританією, відмовився від спроб примирення, одягався у військову форму і був одноголосно обраний головнокомандуючим Континентальної армією. Реорганізувавши війська, він керував їхніми діями від облоги Бостона в 1776 році до капітуляції англійських військ у Йорктаун в 1781 році. У листопаді 1783 року, після укладення Паризького мирного договору, склав свої повноваження і відправився до маєтку Маунт Вернон-.
Незадоволений статтями конфедерації, Вашингтон був обраний головою Конституційного конвенту, що виробили в 1787 році Конституцію Сполучених Штатів. У 1789 Джордж Вашингтон був одноголосно обраний першим президентом США. У 1792 його переобрали на другий термін. Будучи главою держави, сприяв зміцненню Союзу, втіленню в життя принципів конституції та будівництва столиці Сполучених Штатів. Займався формуванням центральних органів влади і системи управління, створював прецеденти інституту президентів, заохочував розвиток економіки. Підтримував дружні стосунки з Конгресом. У 1794 році придушив перше в історії США повстання проти державної влади. У зовнішній політиці уникав втручання у справи європейських держав. Відмовився балотуватися на президентську посаду втретє. Перед відходом звернувся до нації з прощальним посланням.
Покинувши пост президента, Вашингтон пішов у Маунт-Вернон, часто відвідував споруджувану столицю. Конгрес присвоїв Вашингтону титул Батька Вітчизни. Під час загострення відносин з Францією влітку 1798 Вашингтон символічно був призначений головнокомандуючим армією. У ніч з 14 на 15 грудня 1799 Вашингтон помер. 18 грудня був похований в Маунт-Верноні.