
- •1.Всесвітня історія як наука,предмет
- •2.Періодизація всесвітньої історії
- •3.Взаємозв*язок всесвітньої історії та загальної історії держави та права
- •4.Утворення Вавилонської держави
- •5.Розквіт Вавилонії.Правління царя Хамураппі
- •6.Завоювання Вавилонії каситами
- •7. Ново-вавилонське царство. Правління Навуходоносора 2
- •8.Утворення давньої індії
- •9.Харапська культура та культура хамураппі
- •10.Завоювання пн. Індії аріями
- •11.Варновий поділ давньої індії
- •12.Похід олександра македанського
- •13.Імперія маурьїв
- •14.Держава ашоки
- •15. Основні джерела для вивчення історії Давньої Індії.
- •16.Виникнення Афінської держави
- •17.Період воєнної демократії
- •18.Афінська демократія
- •19.Греко-персідські війни
- •20.Пелопенська війна
- •21.Мессенські війни
- •22. Утворення спартанської держави
- •23.Найданіші племена апеннінського
- •24.Царський період в іст давнього Риму
- •25.Встановлення республіки у давньому римі
- •26.Боротьба плебеїв з патриціями
- •27.Першозавойовницькі війни риму
- •28.Реформи братів граків
- •29.Диктатура сулли
- •30.Повстання спартака
- •32.Гай юлій цезар
- •33.Гай октавіан август
- •34.Розквіт і криза римської імперії
- •35.Держава Шань-Інь
- •36.Держава Чжоу
- •37.Період династії цінь
- •38.Період династії Хань
- •38.Реформа Ван Манна
- •40.Народны повстання Стародавнього Китаю.Повстання червонобрових ы жовтих пов*язок.
- •41.Культура давнього Китаю
- •42.Зародження ісламу
- •43. Правління 4 халіфів
- •44. Правління Омейядів
- •45.Багдадський халіфат
- •46. Кордовський халіфат
- •47.Франкське завоювання Галлії.Хлодвіг.
- •48.Держава Меровингів
- •49.Франкька монархія кароінгів.Реформи Карла Мартела
- •50. Битва при Пуатьє
- •51.Імперія Карла Великого
- •52. Верденський договір
- •53.Утворення Візантійської імперії
- •54.Візантія при імператорі Юстиніані
- •55.Візантія при Імперській і Македонській династіях
- •56.Русько-візантійські відносини
- •57.Династія комнінів у візантії
- •58.Захоплення Константинополя хрестоносцями й створення Латинської імперії
- •59.Відновлення Візантійської імперії при палеогогах
- •60.Завоювання візантії османами
- •61.Норманське завоювання Англії
- •62.Династія Плантагенетіа
- •63.Виникнення англійського парламенту
- •64.Повстання Уота Тайлера
- •65.Скинення плантагенетів
- •66.Ланкастерська династія
- •67.Війна червоної та білої троянд
- •68.Перемога династії Тюдорів
- •69.Виникнення Французького королівства
- •70.Утвердження династії Каппетингів.Гуго Каппет
- •71.Альбігійські війни
- •72.Правління Людовіка 9 у Франції
- •74.Винекнення Генеральних Штатів
- •75.Жакерія
- •76.Столітня війна.Жанна д*арк.
- •77.Правління Людовіка 11 у Франції
- •78.Імперія та династія Цзинь
- •79.Південні династії Давнього Китаю (420-586рр.)
- •80. Імперія та династія Суй(581-618рр)
- •81. Імперія та династія Тан(618-907рр)
- •82 Імперія та династія Сун(960-1279рр)
- •83. Селянська війна під проводом ван сяньчжи
- •84.Імперія та династія Юань (1271-1368 рр)
- •85. Повстання червоних повязок 1351 1368
- •86. Династія Мін
- •88. Династія Мінамото. Перший Сьогунат
- •89. Другий сьогунат
- •90. Японо-корейська війна 1592-1598
- •91.Третій сьогунат
- •92. Створення Османського емірату
- •93.Перемога турків-османів на Косовому полі над об*єднаним військом слов*ян
- •94. Завоювання Константинополя Мехметом 2
- •95.Створення Османської імперії
- •96. Військові завоювання Сулеймана 1 Кануні
- •97. Реформи Сулеймана 1 Кануні
- •98. Вплив Османської Імперії на міжнародні відносини середньовічної Європи.
- •99. Абсолютизм Тюдорів.
- •100.Правління Геніха 8. Запровадження Англіканства
- •101. Єлизавета 1 Англійська
- •102.Колоніальна експансія в Англії
- •103.Страта Марі Стюарт
- •104.Розгром «непереможної армади»
- •105.Французький абсолютизм у Франції
- •106.Релігійні війни у Франції
- •107. 24 Серпня 1542 р Варфоломіївська ніч
- •108.Правління Генріха 4 Бурбона у Франції
- •109.Кардинал Рішельє
- •110.Правління Людовіка 14 у Франції
- •111.Завоювання шахом Бабури Індії
- •112. Розвиток виробничих сил і культури в імперії Великих Монголів
- •113.Вплив імперії великих Моголів на розвиток Індії, Центральної та південої азії
- •114. Розквіт імперії Моголів при шахові Джахарі
- •115. Правління Філіпа 2 , Назрівання революційної ситуації у Нідерландах
- •116.Іконоборче повстання 1566 . 1 етап Нідерландської революції
- •117.Терористичний режим герцога Альби у Нідерландах
- •118. Роль принца Оранського у Нідерландській Революції
- •119.Повстання 1572 і зародження буржуазної республіки на півночі Нідерландів
- •120.Гентське умиротворення
- •121. Арраська і Утрехська унії 1579
- •122.Скинення Філіпа 2 у Нідерландах
- •123.Поразка революції на півдні Нідерландів
- •124. Республіка об’єднаних провінцій у Нідерландах
- •125.Причини, особливості та етапи Англійської буржуазної революції 17 ст
- •126. Страта карла 1 Стюарта
- •127.Протекторат Кромвеля
- •128. Реставрація монархії Карл 2 Стюарт
- •129. Славетна революція 1688. Вільгельм 3 Оранський
- •130.Причини та етапи буржуазної революції у Франці
- •131.Якобінська диктатура
- •132.Термідоріанський заколот
- •133.Державний заколот 18 брюмера 1799 у Франції
- •134. Економічне та політичне становище американських колоній Великобританії
- •135 Війна за незалежність 1775-1783. Дж.Вашингтон
- •136.Громадянська війна 1861-1865
- •137.Велика депресія. Гувер
- •138. Новий курс Рузвельта
133.Державний заколот 18 брюмера 1799 у Франції
Переворо́т 18 брюме́ра (фр. Coup d'État du 18 brumaire) — державний переворот у Франції, який відбувся 18 брюмера VIII року (9 листопада 1799 року), у результаті котрого був усунений від влади режим Директорії та створений Консулат на чолі з Наполеоном Бонапартом. Переворот 18 брюмера став кінцем Французької революції і початком правління Наполеона.
Після штурму Бастилії та початку Французької революції минуло десять років. Уряд Директорії зіткнувся із значиними економічними та політичними проблемами, що зробило можливим передчасну реставрацію роялістів та повернення Бурбонів до влади. Тим часом, ізєгипетської кампанії повернувся до Франції популярний серед населення генерал Наполеон Бонапарт. Деякі члени директорії, такі як, Сійесвбачали у кандидатурі молодого генерала порятунок для режиму і можливість запобігти поверненню до влади Бурбонів. Сейєс і декілька інших змовників розробили план державного перевороту, згдіно з яким вони мали намір змінити Конституцію і залишитися при владі.
18 брюмера членам директорії вдалося переконати зібрати обидві палати парламенту у замку Сен-Клу у передмісті Парижу і передати повноваження захисника столиці Бонапарту. Співучасники змови, три з п'яти членів Директорії — Сійес, Баррас, і Роже-Дюко пішли у відставку. Двоє інших, Гойє і Мулен, за звинуваченням у симпатіях до якобинців, були арештовані. У день перевороту війська підвласні Наполеону оточили замок Сен-Клу, але парламентарі несподівано відмовилися внести заплановані зміни до Конституцію і передати владу змовникам.
У найкритичніший момент перевороту Наполеон зробив спробу звернутися до парламентарів та переконати їх внести необхідні зміни до Конституції та передати йому владу, однак парламент зустрів його вкрай ворожо. Розлючені парламентарі намагалися навіть фізично розправитися з Наполеоном у залі засідань, однак під захистом гренадерів Наполеону вдалося вийти до вірних йому військ навколо будинку парламенту. Брат Наполеона Люсьєн Бонапарт, який головував на засіданні звернувся із промовою до військ, які оточили замок і звинуватив парламентарів у спробі знищити Наполеона. Командир гренадерів та соратник Наполеона генерал Мюрат наказав військам очистити приміщення та розігнати парламент.
Вночі, близько другої години ранку, рада старійшин і деякі спеціально запрошені члени парламенту одобрили необхідні зміни до Конституції. У результаті змови, таким чином, був сформований новий уряд, на чолі котрого постали три консули: Наполеон Бонапарт, Жозеф Сійес і Роже-Дюко. Відповідно до положень нової Конституції Бонапарт отримав титул першого консула і мав реальні важилі виконавчої влади. Разом із ним два інших консула виконували консультативну роль. Три консули призначалися терміном на десять років.
Законодавча влада була розподілена між чотирма різними установами: Сенатом, Трибуналом, Законодавчими зборами і Державною радою. Члени цих установ обиралися урядом зі списків знаті, повноваження котрих мали бути підтвердженні голосуванням виборців.