118. Роль принца Оранського у Нідерландській Революції

У 1566 р. делегація нідерландських дворян звернулася до намісниці іспанського короля в Нідерландах Маргарити Пармської зі зверненням. У ньому вони, висловлюючи свою відданість “його величності королю Іспанії”, одночасно прохали припинити діяльність інквізиції та скликати Генеральні штати (парламент). Один із дорадників Маргарити Пармської презирливо обізвав скромно одягнених дворян гезами, тобто жебраками, і додав, що їх не треба лякатися. Нідерландці вирішили прийняти прізвисько “гези” як назву тих, хто бореться за визволення Нідерландів від іспанського ярма. Їхньою відзнакою були портрет Філіппа II і напис “Вірні королю до жебрацької суми”, як згадка про невдале звернення і натяк на те, що іспанці руйнували їхню країну. На чолі опозиції стояв принц Вільгельм Оранський (1533—1584).

Мал. Вільгельм Оранський

Постать в історії

Вільгельм Оранський був багатою людиною, володів землями в Нідерландах і князівством Оранж у Франції. Дістав добру освіту, знав сім європейських мов. Замолоду був пажем при дворі Карла V і там дізнався про те, як Іспанія визискує і гнобить Нідерланди. Вирішив присвятити своє життя боротьбі за свободу Батьківщини. На шляху до мети волів робити практичні кроки, а не розводити балачки; за це його прозвали Мовчазним. Післявведення в Нідерланди іспанської армії переховувався у протестантських князів Німеччини, звідки організовував вторгнення до Нідерландів. У 1577 р. провінції, що визволилися від іспанців, проголосили принца-бунтівника намісником. Філіпп II оголосив його поза законом. Вільгельм Оранський загинув від руки підісланого вбивці.

В умовах зростання невдоволення владою іспанців кальвіністські проповідники стали пророкувати наближення перевороту, який знищить “давній Вавилон” (так вони називали католицьку церкву та іспанську владу) і встановить справедливе царство “обраних”. Вони засуджували католицьке “шанування ідолів”, як вони називали шанування ікон, і закликали народ знищувати їх.

У Нідерландах розпочалися виступи проти іспанців. Влітку 1566 р. окремі заворушення прибрали форму повстання проти іспанців і католицької церкви. Озброєні ремісники й селяни нищили церкви, монастирі, палили ікони. Протягом кількох днів серпня 1566 р. повстання іконоборців охопило 12 із 17 провінцій. Лише у Фландрії зруйнували 400, а загалом у Нідерландах — 5500 католицьких церков і монастирів. Тисячі шедеврів церковного мистецтва було знищено.

Повстання, яке спалахнуло у 1566 р., було спрямоване проти влади іспанських поневолювачів і малонаціонально-визвольний характер. Одночасно з цим докорінні зміни, які воно спричинило у житті нідерландців, дозволяють вважати його соціальною революцією.

119.Повстання 1572 і зародження буржуазної республіки на півночі Нідерландів

Нідерла́ндська буржуа́зна револю́ція (нід. Tachtigjarige Oorlog — «Вісімдесятирічна війна») — успішна революція сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті революції була визнана незалежність Семи Об’єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу.

Спочатку Іспанії вдавалося стримувати сили ополчення. Однак у 1572 р. повстанці (гези) захопили Брілле, і спалахнуло повстання. Північні провінції здобули незалежність спочатку de facto - фактично , а у 1648 р. de jure - юридично. Під час революції Нідерландська республіка швидко зростала, стаючи світової силою завдяки торговим суднам, економіці та науці, які швидко розвивалися, а також культурному розвитку.

Південні Нідерланди (сучасна територія Бельгії, Люксембургу та північної Франції) певний час залишалися під владою Іспанії. Однак, тривалий гніт Іспанії на півдні став причиною втечі фінансової, інтелектуальної та культурної еліти на північ, що сприяло успіху голландської республіки. До кінця війни у 1648 р. велика частина території Південних Нідерландів була програна Франції, яка під проводом кардинала Рішельє та Людовика XIII самостійно возз'єдналася з голландською республікою у боротьбі проти Іспанії у 1630-их роках.

Перший етап конфлікту полягав у боротьбі Нідерландів за незалежність. Однак у центрі вже наступного етапу було офіційне оголошення De facto незалежних Об’єднаних провінцій. Цей етап збігся з підйомом голландської республіки, як потужної сили, і становленням Нідерландської колоніальної імперії.