97. Реформи Сулеймана 1 Кануні

У Переддень-наме Селіма I (1512-1520) перші розділи присвячувалися вже нововведень кримінального права, а інші - оподаткуванню, земельних наділів. Значна правова реформа була пов'язана з Переддень-наме Сулеймана I (1520-1566). У ньому встановлювалися (також в 3 розділах) покарання за всі злочини, визнані мусульманським каноном, порядок призначення найпоширеніших - тілесних покарань, права та обов'язки власників військових наділів, порядок оподаткування, а також правові норми, які стосувалися різних категорій податного населення.

Законодавчі збірники Селіма I і Сулеймана I були складені за участю знаменитого історика, нішанджі султана Мустафи Челебі (перв.пол. XVI ст.). Найзначнішим укладенням законів імперії стало Переддень-наме Ахмеда I (1619). Воно також складалося з трьох книг, але було більш всеохоплюючим.

У 1-ій книзі (в 6 розділах) систематизувалися норми про посадових повноваженнях осіб центрального і місцевого управління, про надання земельних наділів сипахи та іншим військовим. У 2-ій книзі (у 4 гл.) Вперше кодифікували правила військової служби, у т. ч. на флоті, а також палацової і внутрішньої служби. У 3-й (в 7 гл.) - Правила про розлучення, порушеннях сімейних устоїв, злочини і покарання, ринкової поліції, цехах, фінансах, ленах.

Численність переддень-наме і подібних кодексів була пов'язана з тим, що султанські закони, вважалось, діяли тільки до смерті даного правителя. Нового доводилося їх як би відновлювати. І османські переддень-наме склали в підсумку як би наступну лінію законодавства.

У період розквіту імперії напередодні-наме вважалися найважливішим джерелом права. У сірий. XVI в. було навіть спеціально постановлено, що «у всіх випадках, маючи на руках священний закон, при виникненні спору звертатися до переддень-наме і діяти відповідно з ним». Однак такий пріоритет світського, султанського законодавства був недовгий. У XVII в. значимість у практиці норм шаріату зросла.

В кінці XVII в. уряд, з ініціативи духовних влади, розпочало навіть спробу скасувати все не такі з шаріату збори та податки. На початку XVIII в. суддям прямо було наказано султаном призначати тільки ті покарання, які випливали з шаріату, а напередодні-наме не рівнятися зі священним правом. У судових книгах масовими стали посилання на розбіжності законів з шаріатом в докір першим.

98. Вплив Османської Імперії на міжнародні відносини середньовічної Європи.

До початку XVI ст. військово-феодальна Османська імперія підпорядкувала своїй владі майже весь Балканський півострів. Лише на далматинським узбережжі Адріатичного моря зберегла незалежність Дубровницька республіка, формально визнала, проте, після битви при Мохачі (1526) верховну владу Туреччини. Венеціанцям також вдалося утримати свої володіння у східній частині Адріатики - Іонічні острови і острів Кріт, а також вузьку смугу землі з містами Задар, Спліт, Котор, Трогір, Шибеник.

Турецьке завоювання зіграло негативну роль в історичній долі балканських народів, затримавши їх суспільно-економічний розвиток. До класового антагонізму феодального суспільства додався антагонізм релігійний між мусульманами і християнами, по суті виражав відносини між завойовниками і підкореними народами. Турецький уряд і феодали гнітили християнські народи Балканського півострова, чинили свавілля.

Особи християнського віросповідання не мали права служити в державних установах, носити зброю, а за прояв неповаги до мусульманської релігії насильно зверталися в іслам чи жорстоко каралися. Щоб зміцнити свою владу, турецький уряд переселяв на Балкани племена турків-кочівників з Малої Азії. Вони селилися в родючих долинах, стратегічно важливих районах, витісняючи місцевих жителів. Іноді християнське населення виселялися турками з міст, особливо великих. Іншим засобом зміцнення турецького панування була ісламізація підкореного населення. Багато "потурченцев" виходило з числа взятих у полон і проданих у рабство людей, для яких пе-рехода в іслам був єдиним способом повернути свободу (по той-рецкім законам мусульмани не могли бути рабами) ². Маючи потребу у військових силах, турецьке уряд формував з християн, прийняли мусульманство, яничарський корпус, який був гвардією султана. Спочатку яничар вербували з числа полонених юнаків. Пізніше стали проводити систематичні набори найбільш здорових і красивих хлопчиків-християн, яких звертали в іслам і відправляли на навчання в Малу Азію. Прагнучи зберегти своє майно і привілеї, багато балканські феодали, головним чином дрібні і середні, а також міські ремісники та купці приймали іслам. Значна частина "потурченцев" поступово втрачала зв'язок зі своїм народом, засвоювала турецьку мову і культуру. Все це вело до чисельного зростання турецької народності та зміцнював владу турків в завойованих землях. Що прийняли мусульманство серби, греки, албанці займали іноді високі посади, ставали великими воєначальниками. Серед сільського населення широкий характер ісламізація ухвалила лише в Боснії, деяких районах Македонії та Албанії, але зміна релігії здебільшого не вела до відриву від своєї народності, до втрати рідної мови, рідних звичаїв і культури. Більшість трудового населення Балканського півострова, і перш за все селянство, навіть у тих випадках, коли воно змушене було прийняти іслам, не було асимільоване турками.

Вся структура феодального турецької держави була підпорядкована інтересам ведення загарбницьких воєн. Османська імперія була єдиною справжньою військовою державою середньовіччя. Військовим успіхом турків, створили сильну армію, сприяла сприятлива для них міжнародна обстановка - розпад монгольської держави, занепад Візантії, протиріччя між державами середньовічної Європи. Але створена турками величезна імперія не мала національної основи. Пануюча народність-турки - становила меншість її населення. В кінці XVI - на початку - XVII століття почався затяжний криза феодальної Османської імперії, який визначив її занепад і полегшив надалі проникнення європейських колонізаторів в Туреччину та інші країни, що знаходилися під її пануванням.

Скільки років зазвичай йде на те, щоб розвалити імперію?

І скільки воєн для цього потрібно? У випадку з Османською імперією знадобилося 400 років і як мінімум два десятки війн, включаючи почалася в Сараєво Першу Світову.

Навіть не віриться, скільки найактуальніших проблем сьогоднішньої Європи сягають корінням до того національно-політично-релігійному вузлу, який залишився на тому місці, де колись простягалася імперія Османов.