90. Японо-корейська війна 1592-1598

У 1582 році полководцю Тойотомі Хідейосі вдалося об'єднати Японію в єдину державу. Після цього він став серйозно думати про експансію на азіатський материк Найближчою територією до Японським островам була Корея, роздирали в ту пору феодальними усобицями і здавалася легкою здобиччю Але у Японії не було сильного морського флоту

Ще в 1586 році Хідейосі говорив португальському місіонерові єпископу Гаспару Коелхо, що хотів би отримати від Португалії великі кораблі, щоб на чолі величезного війська вирушити на підкорення Кореї та Китаю. Але португальці не сприймали ці плани всерйоз, вважаючи, що японський правитель страждає манією величі Відмова португальців надати суду призвів до масової висилки португальських місіонерів з Країни висхідного сонця

Тільки у 1590 році Хідейосі зміг приступити до підготовки вторгнення в Корею Він розраховував зайняти маси самураїв на зовнішній війні, щоб вони не думали про відновлення внутрішніх міжусобиць. Підготовка до війни зайняла півтора року. 1 березня 1592 Хідейосі у супроводі воєначальників і великої свити відправився на північ острова Кюсю, щоб у замку Нагоя безпосередньо зайнятися Корейської експедицією. За його наказом було сформовано дев'ять дивізій, нібито що налічували 158 800 воїнів (ця і наступні цифри швидше за все сильно перебільшені японськими хроністами). Крім того, ще близько 100 тисяч воїнів не були об'єднані в дивізії, а залишилися в підпорядкуванні своїх феодалів. Крім цього, була ще особиста гвардія самого Хидееси, що налічувала 30 тисяч чоловік.

Для переправи через Корейська протока японці розташовували кількома десятками великих кораблів і сотнями дрібних суденець, на борту яких було близько 9 тисяч матросів. У середині квітня Хідейосі зажадав від правителя (вана) Кореї пропустити японську армію через корейську територію для нападу на Китай Ван не сприйняв це вимога всерйоз і зрозумів, що правитель Японії не жартує тільки тоді, коли три японські дивізії вже висадилися на півдні Корейського півострова, майже без опору захопили фортецю Пусан і стрімко рушили до столиці країни Сеулу

3 травня 1592, через 20 днів після висадки, перша дивізія під командуванням Конісі Юкінага досягла Сеула Вона оволоділа містом без опору Ван Кореї Сонджо зі своєю армією поспішно відступив на північ, не приймаючи бою Скоро сюди підійшли і дві інші японські дивізії. Через кілька днів у районі Сеула виявилися сконцентровані сім дивізій з дев'яти Дві що залишилися дивізії, 7-а і 9-а, було кинуто в провінцію Кенсан

Від Сеула японська армія рушила в північні корейські провінції, попередньо грунтовно пограбувавши корейську столицю Хідейосі вважав, що Корея вже фактично підкорена, що з окупацією Китаю проблем буде нітрохи не більше, і думав про прийдешнє завоюванні Індії

Однак корейська армія і флот не були розбиті. Головнокомандувач японськими військами в Кореї Укіта Хідеіе сподівався незабаром розпочати похід до Китаю. Але корейська, армія, сконцентрованих поблизу Пхеньяну, де розміщувався ван зі своїм урядом, готувалася до контрнаступу. На півдні ж корейські загони утримували провінції Чолла і Кенсан, які японцям так і не вдалося захопити.

Перший великий бій відбулося в середині червня на річці Імджінган, яку японські війська так і не змогли форсувати. Тоді вони демонстративно відступили від річки

У січня 1597 року з Японії в Корею були перекинуті підкріплення під командуванням Като Кіемаса. У березні корейський флотоводець Лі Сун-сін був звинувачений у боягузтві, оскільки він не зміг перешкодити висадці Кіемаси. Адмірала засудили до смертної кари, але замінили розжалування в рядові матроси. Корейський флот очолив адмірал Вон Гюн, що представляв придворну угруповання, соперничавшую з тією, що підтримувала Лі Сунсін.

7 липня 1597 корейський флот спробував атакувати Пусан, щоб перехопити і знищити нові японські підкріплення. Але суду Вон Гюна потрапили в сильний шторм. Багато хто з них потонули. Кілька кораблів виявилися викинуті на острів Кадокто і потрапили в руки японців. Корейський флот як боєздатна сила перестав існувати. Японська армія перейшла в наступ, зайняла провінцію Чолла і вторглася в провінцію Чхунчхон. У такий обстановки головнокомандуючим корейським флотом 22 серпня був знову призначений Лі Сунсін. У його розпорядженні було всього 12 бойових кораблів. З цими силами корейський адмірал 16 вересня біля острова Чіндо вступив у сутичку з 200 японськими судами і потопив 50 з них, сам не втративши жодної «черепахи». Незабаром Лі Сунсін зміг побудувати нові кораблі і міцно захопити панування на морі.

Японські війська, що просувалися до Сеулу, були зупинені у міста Чхунчхон. Корейська армія за час мирного перепочинку була реорганізована і значно підвищила свою боєздатність. Тепер вона формувалася не за територіальним принципом, а складалася з підрозділів одного виду зброї: лучники, списоносцями, мечоносці і мушкетери. Крім того, в окремий рід військ була виділена артилерія. Армія стала професійною і мала постійних командирів. Її підтримувало ополчення «Ий-бен» («Армія справедливості»).

На допомогу корейським військам було перекинуто 140-тисячна китайська армія. У лютому 1598 року вона зайняла позиції на південь від Сеула. Об'єднані корейсько-китайські сили перейшли в наступ.

Поразка Японії було викликано насамперед слабкістю японського флоту. Це не дозволило здійснити задуманий Хідейосі блискавичний захоплення Корейського півострова і негайне, без оперативної паузи, вторгнення в Китай. Та й сухопутна армія виявилася не в змозі витримати тривалу боротьбу з об'єднаними військами Кореї та Китаю. З'ясувалося, що військова міць Країни висхідного сонця ще не дозволяє їй здійснювати експансію в Азії. Практично без боротьби захопити Корею Японії вдалося лише в кінці XIX століття