71.Альбігійські війни

Альбіго́йські ві́йни — спровоковані католицькою церквою війни північнофранцузьких лицарів, а пізніше і французького короля проти альбігойців Лангедоку наприкінці XII — на початку XIII століть. Призвели до викорінення альбігойської єресі та остаточного підкорення регіону французькій короні.

Перший хрестовий похід проти єретиків був оголошений третім Латеранським собором в 1179 році. Однак цей похід зібрав мало учасників, і його сил не вистачало для проголошеної мети, тож, розграбувавши деякі райони Лангедоку, хрестоносці у 1181 році припинили війну.

У 1209-1229 стався другий альбігойський або катарський хрестовий похід, проведений північно-французькими феодалами з ініціативи папи Інокентія ІІІ. Останній використав як привід вбивство в 1208 році папського легата. В 1209 році значні сили хрестоносців на чолі з бароном Симоном де Монфором вторглися в Лангедок. Вирішальну перемогу хрестоносці отримали в битві при Мюре в 1213 році. Війна була дуже жорстокою і супроводжувалася масовою різаниною мирного населення. Південь Франції було спустошено, а місцеву знать у більшості винищено. Її місце зайняли хрестоносці — вихідці з північної Франції. Більшість захоплених земель дісталося Симону де Монфору який став графом Тулузьким.

Французький король Філіп II Август не взяв участь у поході, але його наступник Людовик VIII Лев (1223-1226) втрутився у війну в 1224 році для захоплення графства Тулузького, яке було в 1229 приєднане до королівських володінь. У результаті воєн у королівську власність перейшла частина земель на середземноморському узбережжі, король узяв під свій контроль південнофранцузькі міста.

Останній прихисток альбігойців фортеця Монсегюр була захоплена 1244 року.

72.Правління Людовіка 9 у Франції

Людо́вик IX або Людовик Святий (25 квітня 1214 — 25 серпня 1270) — король Франції (з 1226 р.); очолював сьомий та восьмий хрестові походи (під час останнього помер від чуми), котрі закінчились провалами; єдиний з королів Франції, зарахованих до святих римською церквою.

Людовикові було одинадцять років, коли 8 листопада 1226 помер його батько Людовик VIII. Того ж року його було короновано в Реймському соборі, але до досягнення повноліття його мати, Бланка Кастильська, керувала Францією як реґент. Не існувало точної дати, коли Людовик остаточно перебрав владу — він і його мати протягом певного часу керували державою спільно. Історики сходяться на думці що з 1234 року Людовик почав правивити як король з його матір'ю в ролі радника, ким вона й залишалася аж до її смерті в 1252 р.

Людовик IX провів військову, грошову і судову реформи. На території королівського домена верховною судовою інстанцією став Паризький парламент. Низку кримінальних, а також політичних справ було передано у виняткове провадження королівського суду. Людовик IX прагнув замінити феодальну військову повинність найманими військами і це йому частково вдалося. Були заборонені приватні війни, встановлено правило «40 днів короля» між оголошенням війни та її початком — за цей час супротивники могли одуматися, а сеньйори, що опинилися перед загрозою військового конфлікту, могли апелювати до короля.

Людовик IX почав випускати королівську монету з високим вмістом золота і срібла, яка поступово витіснила різні види монет, що карбувалися феодалами і містами в королівському домені. На цілій території було впроваджено єдину монетну систему, а в інших областях королівства королівська монета повинна була обертатися разом з місцевими і незабаром стала витісняти їх з обігу.

Людовик IX виступив організатором 7-го і 8-го хрестових походів, під час 7-го походу він потрапив в полон (в 1250 р.) до єгипетського султана, потім був звільнений за великий викуп. Людовик IX відрізнявся набожністю і справедливістю, за це він отримав титул «Святий». Людовик IX помер під час 8-го хрестового походу в Тунісі від чуми. Канонізований католицькою церквою в 1297 р.