67.Війна червоної та білої троянд

Кінець XIV ст. виявився для Англії насиченим усілякими соціальними рухами і виступами, які суттєво позначилися на її розвитку. Поштовхом до них стали поразки у Столітній війні та політика династії Плантагенетів. У 1377 р. парламент утвердив додатковий податок, що його мали сплачувати всі піддані, незалежно від статі, які досягай 14-річного віку. Цей податок став важким тягарем для населення, до того ж він зруйнував традиційні відносини між селянами, феодалами і державою.Крім того, у 60-70-х pp. Англію охопив рух за реформування церкви. Його ідеологом був Джон Вікліф (1320— 1384), священик і професор Оксфордського університету. У своїх проповідях він заперечував владу пап, доводячи, що папи не повинні отримувати від Англії ніякої данини. Вікліф закликав до конфіскації володінь церкви, здешевлення церковних обрядів і рекомендував посилити в богослужінні момент проповіді. Важливою його заслугою було те, що він переклав Біблію англійською мовою, наблизивши Слово Боже до душ вірян-англійців. Заклики Вікліфа знайшли відгук у різних прошарках суспільства. Його послідовників називали лолардами. Під впливом ідей Вікліфа парламент прийняв спеціальний статут, який забороняв звертатися до папи як до вищої інстанції в судово-церковних справах, англійський король відмовлявся від сплати данини папі тощо. А от селянство сприйняло ідеї Вікліфа як заклик до виступу проти феодалів. Крилатим став вислів: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто був тоді дворянином?» Збурене англійське суспільство вибухнуло в 1381 р. повстанням під керівництвом Вота Тайлера.Селяни були обурені новим податком, який вводився для продовження війни проти Франції. Заворушення охопило майже половину Англії. Очолив його Вот Тайлер. У 1381 р. повсталі вступили до Лондона. Вони, вірячи в «доброго короля», прагнули розказати йому про утиски з боку сеньйорів і передати свої вимоги. Молодий король Річард II виграв час, майстерно вдавши роль захисника простого люду. Під час чергових переговорів Вота Тайлера вбили. Селяни, втративши ватажка, були в розпачі, а королівські загони роз'їхалися країною, караючи учасників повстання.Соціальні виступи були наслідком тих соціальних змін, що охопили англійське суспільство. Традиційний становий поділ на феодалів, духівництво і селянство не відповідав реаліям часу. З'являлись і збільшувались нові прошарки: ремісники, торговці, купці та ін. Та й самі феодали вже не були схожі на своїх попередників. їх більше непокоїли проблеми землі й прибутків, аніж слави і війни. Рицарська честь відходила в минуле. Такі зміни в англійському суспільстві, особливо у вищих прошарках, призвели до війни, яка в історії отримала назву «війна Червоної та Білої Троянд». Війна Червоної та Білої троянд - низка громадянських конфліктів у Англії між родинами Ланкастерів та Йорків у період між 1455 та 1485 роками. Війна закінчилася встановленням на англійському троні династії Тюдорів.

68.Перемога династії Тюдорів

Тюдори — королівська династія в Англії в 1485—1603 pp. Представники: Генріх VII, Генріх VIII, Едуард VI, Марія І, Єлизавета І. королівська династія, що правила в Англії в 1485—1603 роках. Змінила династію Йорків. Засновник — Генріх VII (король в 1485—1509) по лінії батька походив з уельських феодалів, по матері був родичем Ланкастерів.Інші представники Тюдорів на англійському троні: Генріх VIII (1509—1547), Едвард VI (1547—1553), Марія I (1553—1558), Єлизавета I (1558—1603).Всі Тюдори, за винятком Марії I, проводили політику, що відповідала інтересам англійського дворянства і буржуазії XVI століття (Реформація, протекціонізм, сприяння мореплавству, боротьба з Іспанією та інше). Влада Тюдорів мала абсолютистський характер, парламент повністю підкорявся короні. Проте вже в останні роки правління Єлизавети почалася боротьба парламенту на більші права, з розвитком капіталістичних стосунків він ставав рупором буржуазної опозиції проти королівського абсолютизму. Ця боротьба досягла особливої гостроти за часів правління наступної династії — Стюартів. Династія бере початок від дворянського роду з Уельсу, який претендував на походження від давніх уельських королів. Початок його піднесенню поклав уельський землевласник і солдат Оуен Тюдор (†1461), який в 1422 році одружився з Катериною Валуа (*1401–†1437), донькою французького короля Карла VI (правив в 1380–1422) і вдовою англійського короля Генріха V Ланкастера (правив в 1413–1422). Їх син Едмунд Тюдор (*близ. 1430–†1456) в 1455 році одружився з Маргаритою Бофор (*1443–†1509), представницею молодшого коліна династії Плантагенетів-Ланкастерів. Від Бофорів до Тюдорів перейшло графство Річмонд.Син Едмунда і Маргарити граф Генріх Річмонд (*1457–†1509) після повалення Ланкастерів Плантагенетами-Йорками і вбивства Генріха VI заявив (у 1484) про свої права на англійську корону як старший член будинку Ланкастерів з тих, хто залишилися в живих. Хоча гілка Бофорів була виключена з порядку престолонаслідування королем Генріхом IV (правив в 1399–1413). У 1485 Тюдори зайняли англійський трон, поклавши край трьохвіковому правлінню династії Плантагенетів: 22 серпня 1485 року Генріх Річмонд розбив короля Річарда III Йорка (правив в 1483–1485) в битві при Босворті (сам Річард III загинув) і того ж дня оголосив себе королем Англії під ім'ям Генріха VII. Офіційна коронація відбулася 30 жовтня 1485 року у Вестмінстерському абатстві. У листопаді 1485 парламент прийняв статут, що закріпив англійський престол за Генріхом VII і його прямими нашадками, але не за родом Тюдорів в цілому.

У січні 1486 року Генріх VII одружився з Єлизаветою Плантагенет (*1466–†1503), старшою донькою англійського короля Едварда IV Йорка (правив в 1461–1470, 1471–1483), з'єднавши тим самим династії Ланкастерів та Йорків і поклавши край війні Червоної і Білої троянд. Геральдичним символом нової династії стала червоно-біла троянда Тюдорів.Тюдори займали престол Англії сто вісімнадцять років. Після смерті Генріха VII англійську корону успадковували його син Генріх VIII (правив в 1509–1547), син Генріха VIII Едвард VI (1547–1553) і доньки Марія I Кривава (1553–1558) і Єлизавета I (1558–1603). Їх правління ознаменувалося Англійською Реформацією і розквітом англійського абсолютизму. Зі смертю бездітної Єлизавети I 24 березня 1603 династія Тюдоров припинилася — престол перейшов до шотландського короля Якова VI Стюарта (Яків I Англійський). Століття правління династії Тюдорів (1485-1603) часто називають найкращим періодом англійської історії. Генріх VII заклав основи багатої держави і могутньої монархії. Його син, Генріх VIII, утримував дорогий і відомий своїми розкошами двір, а також відокремив англіканську церкву від Риму. Його донька Єлизавета розгромила сильну на ті часи іспанську флотилію.Проте були і негативні сторони. Генріх VIII витратив багатство, накопичене його батьком. А Єлизавета ослабила уряд, продаючи державні посади, щоб не просити гроші в парламенту.