65.Скинення плантагенетів

Річард II (англ. Richard II) (6 січня 1367 — приблизно 14 лютого 1400) - король Англії (1377-1399 рр.), останній з династії Плантагенетів, онук короля Едуарда III, син Едуарда Чорного принца.

Річард народився у Бордо — його батько воював у Франції у Столітній війні. Коли Чорний принц помер 1376 р., ще за життя Едуарда III, малолітній Річард отримав титул Принца Уельського, та ще через рік успадкував трон свого діда.У 1381 р. почалось Селянське повстання, і Річард у 14-літньому віці взяв участь у переговорах з повстанцями.У 1399 р. Річард оголосив про конфіскацію спадщини свого дядька, герцога Ланкастерського Джона Гонта, у його сина Генріха Болингброка, за рік до того відправленого у вигнання за виступ проти короля. У травні 1399, скориставшись відплиттям Річарда до Ірландії для приборкання непокірних феодалів, Генріх Болингброк, двоюрідний брат Річарда, повернулося у Англію і скинув його, ставши королем Генріхом IV (1399-1413). Річарда змусили відмовитися від корони та парламент підтвердив його скинення і визнав монархом Генріха IV - як за правом завоювання, так і для "реформування королівства".Колишній король опинився у темниці в замку Понтефракт, де помер приблизно 14 лютого 1400 р. при нез'ясованих обставинах. За одними даними його уморили голодом. Річард був похований у замку Ленглі, тільки після смерті Генріха IV в 1413 новий король, Генріх V, велів перенести його останки в Вестмінстерське абатство.Його повалення поклало край правлінню прямий галузі династії Плантагенетів.

66.Ланкастерська династія

Генріх IV - Генріх Болінгброк, син Джона Гонта, герцога Ланкастерського, є засновником династії Ланкастерів. У 1399 році був вигнаний з Англії королем Річардом II. Дочекавшись, коли король залишить Англію, висадився в Йоркширі і очолив заколот феодалів Північної Англії проти Річарда II. 29 вересня 1399 Річард II, останній з Плантагенетів, офіційно зрікся престолу на користь двоюрідного брата Генріха Болінгброка, який 30 Вересень 1399 був обраний новим королем Англії. Правління Генріха IV пройшло в боротьбі з баронськими угрупуваннями: "заколот чотирьох графів" 1400 року; війна з Оуеном Глендоуером в 1400 році, боротьба з могутнім родом Персі в 1403 і 1405 роках та ін У 1401 році Генріх IV провів статут "Про спалення єретиків ", спрямований проти лоллардів (секта зрівняльного характеру, що виникла з релігійно-благодійних братств на початку XIV століття у Німеччині та Нідерландах, негативно ставилися до католицької церкви). При ньому були значно розширені права палати громад. Вмираючи від прокази, Генріх IV передав у 1413 корону свого сина Генріха V.Генріх V Ланкастер (1387 - 1422 рр..)Король Англії з 1413, син Генріха IV. Наприкінці правління батька брав участь в управлінні країною, очолював королівський рада. У 25 років вступив на престол. Під тиском аристократії відновив Столітвійну. У 1415 році розбив французів при Азенкуром, потім захопив північ Франції та Паріж.21 травня 1420 уклав вигідний договір у Труа, одним з умов якого була його одруження на французькій принцесі, дочці Карла VI, Катерині. Тим самим Генріх V став регентом і спадкоємцем французького престолу, який повинен був зайняти в разі смерті психічно хворого Карла VI. У розпал підготовки до завоювання Південної Франції захворів лихоманкою і дизентерію і помер.Генріх VI Ланкастер (1421 - 1471 рр.)Король Англії з 1422 по 1461 роки, син Генріха V. Генріх VI був оголошений королем Англії в 9-місячному віці. Безвільний, з нападами спадкової душевної хвороби, Генріх VI виріс серед сварок та інтриг боролися за владу родичів, регентів, фаворитів. У його правління почалося відкрите протистояння Ланкастерів і найбагатшого роду Йорков, що закінчилося війною Червоної та Білої троянд. У 1453-1454 роках король перебував у стані безумства. Його дружина, королева Маргарита, і друзі приховували його стан. Протектором Англії був призначений Річард Йоркський. У грудні 1454 Генріх VI прийшов до тями. Річард і його прихильники були зміщені. У відповідь Річард видав маніфест і взявся за зброю. 21 травня 1455 Генріх VI програв Річарду битва при Сент-Олбансе, після чого знову впав у божевілля. Подальшу боротьбу з Йорками очолила королева Маргарита. 25 жовтня 1460 Річард Йорк був оголошений спадкоємцем Генріха VI, але 30 грудня 1460 загинув у битві при Уейкфілді. Новий вождь йоркістов Уорвік підняв питання про права на престол старшого сина Ричарда Йорка - Едуарда Марча, пропозиція була підтримана в Лондоні. 4 березня 1461 Едуард був коронований як Едуард IV. Позбавлений влади Генріх VI втік до Шотландії, в 1465 році був узятий в полон і ув'язнений в Тауер. У ході повстання проти Едуарда IV Генріх VI був відновлений на престолі Уорвік 3 Жовтень 1470. Вдруге позбавлений влади 11 квітня 1471 і убитий в Тауері 21 травня, через кілька годин після повернення до Лондона Едуарда IV.