61.Норманське завоювання Англії

У боротьбі проти данців англосаксам допомагало герцогство Нормандія, що існувало на узбережжі Північної Франції. Воно було засноване 911 р. на землях, захоплених у Французького королівства норманським ватажком герцогом Ролланом. Нормани (французи називали їх нормандцями) прийняли християнство, засвоїли французьку мову і перетворили свої володіння у найсильніше герцогство на півночі Франції.У 1066 p., скориставшись смертю короля Англії, герцог Нормандії Вільгельм вирішив захопити англійський престол. Приводом до завоювання став заповіт англосакського короля, якому нормандський герцог доводився родичем. У ньому йшлося про те, що Вільгельм — спадкоємець англійського престолу. Восени 1066 р. велика армія герцога вторглася в Англію.14 жовтня 1066 р. у битві під Гастінгсом Вільгельм розбив англійську армію, очолювану новим королем Гарольдом. Король загинув у бою. Армія нормандського герцога вступила в Лондон, де 25 грудня 1066 р. він був коронований на англійського короля Вільгельма І Завойовника (1066-1087).Після цього почався період підкорення Англії нормандцями. Англосакська знать і селяни підіймали проти нових загарбників повстання, які жорстоко придушувалися. Квітучі землі перетворювалися в пустелі.Більшість англосакської знаті у результаті цих повстань позбулася своїх володінь. Їх отримали французько-нормандські загарбники, а король Вільгельм став найбільшим землевласником у країні, водночас надаючи землі своїм прибічникам -— баронам.Король і барони вкрили всю Англію кам'яними замками. У самому Лондоні, на березі Темзи, було збудовано похмурий королівський замок Тауер, що став символом влади нових володарів країни.

62.Династія Плантагенетіа

Плантагенети (Анжуйська династія) — королівська династія в Англії в 1154—1399 pp. Найбільш відомі представники: Генріх II, Річард І Левове Серце, Іоанн Безземельний, Генріх III, Едуард І, Едуард II, Едуард ІІІ, Річард II. Бічні гілки Плантагенетів — Ланкастери і Йорки. Генріх II Плантагенет (1133 - 1189)Це перший король Англії з династії Плантагенетів, що правив з 1154 року. Син англійської королеви Матильди і французького графа Жоффруа Анжуйського. Держава Генріха II, що складалася з французьких володінь - Нормандія, Анжу, Мен, Турень, Пуату, а потім, завдяки шлюбу з Алієнорой Аквітанської, Аквітанії та Англії, отримала назву Анжуйської держави. Володіння Генріха II у Франції дорівнювали половині її території, а сам він у Франції був сильнішим французького короля. Його царювання мало велике значення для історії Англії. Спираючись на підтримку лицарства, вільного селянства та міст, Генріх II придушив смути, розпустив наймані загони баронів, знищив їх замки і таким чином створив основи міцної центральної влади. З цією ж метою Генріх II провів ряд реформ: судову, військову, лісову. Згідно судової реформи, кожен вільний людина могла одержати за плату дозвіл перенести свою справу з вотчинного суду в королівський, де воно розслідувалася присяжними (таким чином, був закладений суд присяжних).У 1181 році був прийнятий "Закон про озброєння", за яким обов'язкова військова служба феодалів (40 днів на рік) за феод на користь короля була скорочена до невеликого терміну і могла бути замінена грошовими платежами, що дозволило королю завести наймані загони з лицарів і вільних селян. "Закон про озброєння" зобов'язав всіх вільних обзавестися зброєю згідно своїх коштів і бути за призовом короля для участі в поході.У 1164 році Генріх II спробував підкорити своїй владі церковні суди і зіткнувся на цьому грунті з главою англійської церкви Томасом Бекетом, поборником її самостійності. Виконуючи волю короля, придворні Генріха II в 1170 році убили Бекета.У 1184 році був прийнятий "Закон про ліс", за яким усі ліси Англії були оголошені власністю короля і підлягали його необмеженої юрисдикції.Генріх II зробив завоювання Ірландії, а також зробив спробу підпорядкувати Шотландію. 1173 року зіткнувся з заколотом своїх синів і їх матері Аліенори, з якого Генріх II вийшов переможцем. Однак заколоти синів тривали і надалі.Річард I Левове Серце (1157 - 1199 рр..)Король Англії в 1189 - 1199 роках, син Генріха II Плантагенета і Аліенори Аквітанської. Народився в Оксфорді, виріс і виховувався на півдні Франції, У Аквітанії. В Англії майже не бував. Ставши королем, передав управління Англією наміснику. Вів безперервні війни, учасник Третього хрестового походу; захопив острів Кіпр і фортеця Аккра в Палестині; повертаючись інкогніто з хрестового походу, таємниче зник; як стало відомо тільки в 1193 році, потрапив в полон до імператора Генріха VI Гогенштауфенів, який зажадав за нього викуп у 150 тисяч марок. Був випущений на волю за цей викуп у 1194 році завдяки старанням Аліенори Аквітанської. З 1194 перебував у Франції, вів війну з Філіппом II Августом і під час неї загинув.Іоанн Безземельний (бл. 1167 - 1216 рр..)Король Англії з 1199 року, брат і наступник Річарда Левове Серце. Прозваний "Безземельним", тому що, на відміну від старших братів, не отримав володінь у Франції, а потім втратив майже всі володіння Плантагенетів на континенті. Правління Івана Безземельного ознаменувалося відкритим військовим зіткненням з Францією. У результаті вкрай невдалою для Англії війни Іоанн Безземельний втратив на континенті землі Плантагенетів: Анжу, Мен, Турень і частина Пуату. Постійно вимагав у англійських баронів гроші на ведення війни.У 12 5 році Іоанн Безземельний почав боротьбу з римським папою Інокентієм III, а в 1207 році вступив з ним у відкритий конфлікт через відмову визнати призначеного папою нового архієпископа Кентерберійського Стефана Ленгтона. Інокентій III наклав на Англію в 1208 році інтердикт, в 1209 році відлучив короля від церкви, оголосив його позбавленим престолу і закликав до хрестового походу проти англійського короля. У 1213 році останній повністю підкорився папі, визнав себе його васалом і віддав йому Англію в льон. Папа став сюзереном Англії.Отримавши підтримку папи, Іоанн Безземельний відновив військові дії проти Франції, але зазнав поразки в 1214 році при Бувіне і Ларош-о-Муане, остаточно втративши більшість континентальних володінь.Незадоволені барони, до яких приєдналися лицарі, городяни і частина вільних селян, повстали проти Іоанна Безземельного. У травні 1215 баронське військо рушило на Лондон. Іоанн Безземельний погодився на вимоги бунтівників і підписав Велику хартію вольностей, обмежувала владу короля. У 1216 році у зв'язку з відмовою Іоанна Безземельного дотримувати хартії, барони відновили війну, під час якої Іоанн Безземельний помер.Генріх III (1207 - 1272 рр..).Король Англії з 1216, син Івана Безземельного. Погодився на пропозицію папи допомогти йому в боротьбі зі штауфенов в Італії в обмін на сицилійську корону для свого молодшого сина Едмунда. Для здійснення цієї авантюри Генріх III зажадав від Велікогосовета одну третину доходів країни, чим викликав загальне невдоволення. Зі зброєю в руках до короля з'явилися барони з вимогою політичних реформ. У червні 1258 року в Оксфорді зібралася рада магнатів, яким схвалено "Оксфордські провізії", за якими в країні встановлювалося баронське правління. У 1259 році проти баронів виступили лицарі та городяни. У жовтні вони за підтримки частини баронів на чолі з Симоном де Монфором домоглися прийняття "Вестмінстерських провизий", що відповідали інтересам городян, лицарів і заможних селян. Генріх III відмовився дотримуватися їх умови, в результаті чого почалася громадянська війна 1263-1267 років. Симон де Монфор, який очолив опозицію, розбив у 1264 році в битві при Льюісі війська короля, сам Генріх III був полонений. У січні 1265 Монфор скликав перший англійський парламент. Після розгрому в серпня 1265 року при Ившеме прихильниками Генріха III військ Монфора і загибелі самого Монфора, Генріх III в 1266 році був відновлений у своїх правах. Станове представництво, що виникло в ході громадянської війни, було збережено.Едуард I (1239 - 1307 рр..)Король Англії з 1272 року, син Генріха III. При ньому остаточно склався парламент, Англія стала становою монархією. У 1297 році видав "Підтвердження хартії", котра затвердила право парламенту брати участь у встановленні податків: жоден податок не міг бути взятий без згоди парламенту. Едуард I зміцнював союз королівської влади з лицарями та містами. При ньому було прийнято низку статутів (законів): у 1275 році - перший Вестмінстерський статут (регулював судочинство), в 1285 році - другий Вестмінстерський статут (стосувався обгородження общинних земель), в 1290 році - третій Вестмінстерський статут (дозволяв кожному вільній людині продавати своє тримання або його частина). У 1279 році Едуард I заборонив церкви без згоди короля набувати землі світських власників (статут про "мертвій руці"). До 1285 року Едуард I підкорив Уельс. В 1286 році зробив спробу підкорити і Шотландію. Помер король під час одного з походів до Шотландії.Едуард III (1312 - 1377 рр..)Король Англії з 1327 року, батько "Чорного принца", який відзначився в роки Столітньої війни. Посаджений на престол в 14 років після скинення його батька - Едуарда II. До 1330 року фактично в державі правила його мати, королева Ізабелла, дочка короля Франції Філіпа IV Красивого. Едуард III відновив війну з Шотландією. Після смерті останнього Капетінга в 1328 році заявив свої права на французький престол. У 1337 році оголосив війну Франції - почалася Столітня війна. У його правління були здобуті перемоги над французами у битвах при Кресі, Креси, Пуатьє. На старість Едуард III впав в слабоумство, тому справами держави з 1371 року керував його другий син - Джон Гонт.Річард II (1367 - 1400 рр..)Король Англії в 1377 - 1399 роках, останній з династії Плантагенетів. Син "Чорного принца", онук короля Едуарда III. Опинився на престолі у віці 10 років після смерті Едуарда III. До 1389 Англією керував рада на чолі з дядьком Річарда II - Джона Гонта, герцогом Ланкастерським. Правління Річарда II був ознаменований діяльністю Вікліфа та повстанням Уота Тайлера, в придушенні якого Річард II взяв безпосередню участь в 1381 році. У 1397 році він встановив одноосібне правління. Річард II був вкрай непопулярний серед дворянства і городян. У 1399 році вигнав з Англії сина Джона Гонта - найбільшого барона Англії Генріха Болінгброка, герцога Ланкастерського, що викликало заколот великих феодалів півночі на чолі з Генріхом Ланкастером в 1399 році. Дізнавшись про виступ Генріха, Річард II поспішив повернутися з Ірландії, де він придушував чергове повстання, але майже всі його прихильники до того часу перейшли до герцога Ланкастерського. Річарду II залишилося тільки здатися, що і сталося у Флінт Касла. 29 вересня 1399 в Лондоні він відрікся від престолу на користь Генріха Болінгброка, свого двоюрідного брата. Після обрання новим королем Англії Генріха Ланкастера (Генріх IV), Річард II був відправлений в Тауер і таємно убитий за наказом Генріха IV.