54.Візантія при імператорі Юстиніані

Найвищого розквіту в ранній період своєї історії Візантія досягла за правління імператора Юстиніана І (527-565), який народився в сім'ї бідного македонського селянина. У житті Юстиніана велике значення мав його дядько по матері Юстин, малоосвічений селянин, який пройшов шлях від простого солдата до імператора. Завдяки дядькові Юстиніан підлітком потрапив до Константинополя, отримав добру освіту, а в 45-річному віці став імператором.Юстиніан був невисокого зросту, білолиций, приємної зовнішності. У його характері поєднувалися найсуперечливіші риси: прямота й доброта межували з підступністю й обманом, щедрість — із жадібністю, рішучість — із боягузтвом. Юстиніан, наприклад, був байдужим до розкоші, але втрачав чималі кошти для розбудови та оздоблення Константинополя. Багата архітектура столиці та пишність імператорських прийомів вражала варварських правителів і послів Ллє коли в середині VI ст. стався землетрус, Юстиніан скасував святкові обіди при дворі, а заощаджені гроші віддав на допомогу постраждалим.Із початку свого правління Юстиніан плекав мрію відродити Римську імперію. Цьому він присвятив усю свою діяльність. За рідкісну працездатність Юстиніана прозвали «імператором, який ніколи не спить». Вірною помічницею йому була дружина Теодора. Вона походила з простої родини, у молодості працювала цирковою акторкою. Врода й надзвичайна привабливість дівчини спонукали Юстиніана наперекір багатьом недоброзичливцям одружитися з нею. Ця жінка непохитної волі фактично стала співправителькою чоловіка: приймала іноземних послів, вела дипломатичне листування.

Юстиніан намагався збільшити багатство держави, тому активно підтримував ремесло і торгівлю. Так, за його правління візантійці налагодили власне виробництво шовку, продаж якого приносив чималі прибутки. Імператор також прагнув зміцнити систему управління. Будь-яка людина, навіть незнатного походження, проте справжній фахівець, могла отримати високу державну посаду

У 528 р. Юстиніан сформував комісію з видатних юристів для перегляду та систематизації всього римського права. Вони систематизували закони римських імператорів II — початку VI ст. (від Адріана до Юстиніана). Цей збірник отримав назву «Кодекс Юстиніана». Він став основою багатотомного зібрання, яке у XII ст. під назвою «Звід цивільного права» поширилося в Західній Європі.

55.Візантія при Імперській і Македонській династіях

Останній (третій) етап середньовізантійського періоду охоплює час від воцаріння Олексія I Комніна (1081 р.) до взяття Константинополя хрестоносцями в 1204 р. Це була епоха Комнінів (1081-1185). Четверо з них залишили глибокий слід в історії Візантії, а слідом за відходом останнього, Андроника I (1183-1185), перестала існувати і сама імперія як єдина держава. Комніни цілком усвідомлювали критичне становище своєї держави й енергійно, як дбайливі домогосподарі (їх і звинувачували-то сучасники у тому, що вони перетворили імперію у свою вотчину), приймали економічні, соціальні, політичні заходи для її порятунку. Катастрофу імперії вони відстрочили, але усталити надовго її державну систему не змогли. На правління династії Комнінів (1081-1204) припав останній період могутності Візантійської імперії. На ціле століття Комніни зуміли об'єднати сили Візантії та повернути їй колишню славу. Вирішальну роль у відродженні Візантії відіграла діяльність Олексія І Комніна (1081-1118).Коли Олексій І Комнін прийшов до влади, в столиці було лише 300 воїнів. Завдяки допомозі своїх прибічників він придушив бунтівну константинопольську знать, конфіскував її майно і набрав найману армію.Спираючись на новостворене військо, Олексій І розпочав війну проти ворогів імперії. Спершу він прогнав від східних кордонів турків, а потім рушив проти норманів.Після чотирирічної війни в 1085 р. Олексій переміг їх і змусив залишити Балканський півострів. Але на цьому боротьба проти ворогів не припинилася. Імператорові довелося воювати з ордами печенігів, які, спустошивши візантійські провінції, поступово наблизилися до Константинополя. Перемогти печенігів допомогла Олексієві не військова мужність, а дипломатія. Завдяки щедрим дарам імператор зробив своїми союзниками інших кочовиків — половців, силами яких і розбив печенігів. Як свідчили очевидці, під час битви 1091 р. половці фактично знищили цілий народ, що тривалий час своїми набігами наводив жах на сусідні держави. Після цієї перемоги у Візантійській імперії настав мир. Коли у 1096 р. в Константинополь прибули перші загони хрестоносців, то їхньої допомоги Олексій І Комнін уже не потребував.За наступних імператорів із династії Комнінів зміцніла імперія продовжувала боротьбу проти ворогів. Син Олексія імператор Іоанн І Комнін (1118-1143) розпалив ворожнечу між Візантією та Венецією. За наказом імператора всіх венеціанських купців було кинуто до в'язниць, а торгові привілеї відібрано. Мабуть, ніхто серед візантійців тоді не міг уявити, до яких наслідків призведе ця подія у майбутньому.Поки імперія вела наполегливу боротьбу за утримання своїх володінь і підкорення нових територій, поряд з її східними кордонами знову посилився Румський султанат. У 1176 р. імператор Мануїл І розпочав грандіозний похід проти турків, однак у битві біля малоазійського міста Міріокефалона був ущент ними розгромлений. Після тієї битви візантійці втратили більшу частину своїх володінь у Малій Азії. Останнє століття слави Візантії минуло: імперія на всіх своїх кордонах перейшла до оборони.