42.Зародження ісламу

Аравійський півострів, що став колискою ісламської цивілізації мав різні географічні умови і його населення, що жило незалежними громадами, вело різні види господарства. Південна частина півострова - це регіон колись квітучої цивілізації з багатим сільським господарством, заснованим на іригації. Західні райони Аравії представляють собою гористу і пересічену місцевість, по якій з давніх-давен проходили сухопутні маршрути, що зв'язують з Єгиптом, Палестиною і Середземним морем. Хоча більшість населення Західної та Центральної Аравії з древніх часів займалося скотарством, в римську і ранньохристиянську епохи тут існували також досить великі постійні поселення, один з яких - Мекка - досягла положення важливого центру торгівлі та регіонального святилища і притягувала до себе безліч торговців та паломників. До VI ст. тут утворився зростаючий купецький клас, який залишив старовинний пастушачий спосіб життя. Головною причиною процвітання було усунення більшої частини торгівлі між сходом і заходом на південь - на аравійські маршрути чинності безперервних воєн між Візантією і імперією Сасанідів. Цей процес зробив величезний вплив на трансформацію суспільної системи, стимулюючи прихід до Мекки все більшого числа людей і видозмінюючи племінні і родові типи взаємодопомоги і політичної влади.Політичні, соціальні, економічні та культурні основи нової соціальної організації були визначені ісламом, засновником якого став Мухаммед (571-632 рр..), За життя оголошений пророком. Виник при наступників Мухаммеда в результаті грандіозних завоювань держава - халіфат - розкинулося на величезній території - від кордонів Індії і Китаю до Іспанії, поширило свою владу на численні народи, країни та культурно-географічні регіони . Численні народи зі своєю неповторною культурою, які спочатку лише підкорилися завойовникам, надалі не тільки прийняли іслам, але і самим активним чином брали участь у створенні і розвитку нової культури, ставши частиною мусульманського світу - Дар-іль-Іслама. Незважаючи на культурне розмаїття народів, які прийняли іслам, мусульманська культурна система отримала цілісний характер. Велику роль тут зіграли характерні особливості ісламу, пов'язані з тим, що ця релігія найдетальнішим чином регламентує спосіб життя, поведінка, психологію і ціннісно-світоглядні установки своїх прихильників. Їх основи викладені в Корані, який виступає як «Слово і Одкровення самого Бога, передане через вищого і останнього з пророків - Мухаммеда».

Мухаммед — основоположник ісламу, це зробило його визначальною історичною постаттю в світовій історії. Він також був політичним діячем, засновником і головою мусульманської громади (умми), яка в процесі його безпосереднього правління склала сильне і досить велике державне формування на Аравійському півострові. Власне саме за правління Мухаммеда більшість арабів було об'єднано в одну державу.Іслам не наділяє Мухаммеда ніякими надприродними рисами, проте навколо його особи поступово виник цілий цикл легенд про чудеса. Його особа дуже шанується серед мусульман, поширені молитви про нього, а його ім'я використовується як талісман. У деяких ісламських країнах, наприклад, у Сирії, є звичай називати хлопчиків кількома іменами, одним із яких обов'язково є Мухаммед. Мухаммед почав проповідувати іслам – нову релігію, назва якої означає «покірність». Одкровення Мухаммеда, як наступника Адама, Ноя, Авраама, Мойсея та Ісуса, записувалися прихильниками, і так виникла священна книга Коран. В ній проголошувалися правила й закони, які назвали шаріатом. Як і кожне важливе нововведення в суспільстві, діяльність Мухаммеда сприйняли неоднозначно. Насамперед вороже до нього поставились купці, остерігаючись, що єдинобожжя не даватиме їм такого прибутку, як багатобожжя. До того ж, новий пророк закликав відпускати рабів, роздавати майно бідним, хоча згодом він визнавав, що нерівність серед людей створена Богом, тож хай багаті

живуть спокійно. Врешті, у 622 р. йому довелося втекти в Ясріб. Це місто сприйняло його учення про єдиного Бога і взяло собі іншу назву – Медіна (місто пророка). Там Мухаммед збудував мечеть (мусульманський храм), створив порядок богослужінь, заборонив азартні ігри, вживання вина. Мухаммед дозволив священні війни (джихад) проти «невірних» - віруючих інших релігій.