26.Боротьба плебеїв з патриціями

Жорстока соціальна боротьба плебеїв з патриціями стала головним чинником суспільного розвитку Риму V – IV ст. до н. е. Вимоги плебеїв зводилися до трьох основних пунктів:допуск плебеїв до суспільної землі, обмеження патриціанського землеволодіння, наділення плебеїв земельними наділами;скасування боргової кабали та обмеження боргового проценту;зрівняння політичних прав, тобто участь плебеїв у всіх зборах та вибрання на державні посади.Боротьба плебеїв з патриціями, яка почалась в середині VIст. до н. е., закінчилась лише в ІІІ ст. до н. е. В історії виділяють три головних етапа:1) середина VIст. до н. е. – 494р. до н. е. – від реформи Сервія Тулія до встановлення народного трибунату;2) 494 – 444 рр. до н. е. – від запровадження посади народних трибунів до законів Кану лея;3) 385 – 287 рр. до н. е. – від руху Манлія й законів Ліцинія - Секстія до плебесцита Гортензія.До середини VI ст. до н. е. плебеї вважалися чужаками і їм не довіряли навіть службу в війську, але збільшення чисельності плебеїв з одного боку та посилення військової активності з іншого боку, призвели до необхідності залучення Ії до народного ополчення. Що було закріплено реформами Сервія Тулія. Таким чином, плебеї отримали римське громадянство і лише одне право – проливати кров за Рим.На початку V ст.. до н. е. римська армія складалась з більшості плебеїв, а патриції займали в ній командні пости. З цього часу, спираючись на більшість громадян – воїнів, плебеї почали боротьбу за свої громадянські права, погрожуючі в найвідповідальніші моменти війни, піти з міста й заснувати власне місто. Такі уходи плебеїв з міста отримали назву сецесій. Патриції вимушені були вступати в переговори з плебеями і йти на поступки. Найважливішим з них було створення нової магістратури ( посади) народних трибунів, які могли призупинити всі рішення патриціанських магістрів, проголосивши слово veto - забороняю (494р. до н. е. ). Земельна проблема була вирішена лише частково. В 454р. до н. е. за поданням народного трибуна Іцилія – були роздані землі, найбіднішим громадянам.

Наслідком другої сецесії (449р. до н. е. ) стали «закони XII таблиць, які були записані на мідних дошках і виставлені на центральній площі Риму – форумі. Ці закони виявили величезний вплив на подальший розвиток римського суспільства та права. Старий, пов’язаний з родовим укладом звичай, був замінений писаним правом, яке зв’язувало приватну власність, рабство та нерівноправність. В «Законах дванадцяти таблиць» було зафіксована правова різниця між патриціями та плебеями, патронами та клієнтами, вільних громадян та рабів.В тому ж 449р. до н. е. консули Валерій та Горацій провели ще три закони в інтересах плебеїв:- підтвердження недоторканності народних трибунів;- право апеляції до народних зборів засудженого патриціанськім магістратом на смерть чи фізичне покарання;- найголовніше, рішення плебейських зборів отримало силу законів, обов’язкових і для патрісіїв.Для задоволення земельного голоду малоземельні римські громадяни стали виводитися в колонії, які засновувались на різних територіях Італії. В період з 334 по 287рр. до н. е. було засновано 18 римських колоній це частково вирішило аграрну проблему.В 326 р. до н. е. плебеї добилися дуже важливої реформи. За законом Петелія боргова кабала була відмінена, з цього часу громадянин риму відповідав за заборгованість лише своїм майном. В рабів тепер можна було обертати лише полонених.В 287р. до . н. е. знову було підтверджено, що рішення плебейських судів обов’язкові для всіх громадян, в тому числі і для патриціїв ( закон Гортензія). Цей рік вважається останнім роком боротьби плебеїв з патриціями за свої політичні пр.