23.Найданіші племена апеннінського

Італія розташована на Апеннінському півострові. Найдавнішим населенням Апеннінського півострова вважають племена ліґурів, сикулів, сіканів тощо. Інші племена прийшли сюди пізніше. Серед прийшлих народів вирізняються італіки, які, можливо, дали назву країні. З часом на основі місцевих і прийшлих племен утворилося дев'ять племен. Серед них – латини, умбри. сабіни та ін. Усе це – землеробські племена, які мали розвинуті металургію, гончарство та інші ремесла. Острів Сицилія населяли переселенці з міста Карфаген. Якого походження були найдавніші мешканці Італії, про це є тільки здогади. Одні дослідники вважають їх за приходній з Іспанії та Полудневої Франції, інші шукають їхню батьківщину в Північній Африці. Цих автохтонів перемогли, пізніше племена індоєвропейського походження, яких називаємо італіками. Вони прийшли з півночі, а мандрівка їх Римський краєвид. Аппійова дорога і гробниця Куріаніїв тривала приблизно від 1700 до 1200 р. до Хр. Приходили вони різними ватагами в різні часи, так само як грецькі племена — до Греції. Вони мали вже деяку культуру, відзначалися моногамією й сильно розвиненою владою батька в родині. На основі мови можна поділити їх на дві групи: умбрійсько-оскійську, до якої належали умбри, сабіняни, самніти, кампани, лукани й інші, та латинську, що її творили латиняни. На сході деякі країни зайняли іллірійські племена, як венеди, в околиці теперішньої Венеції, та япіги — в Апулії. В околиці Генуї сиділи лігурійці, неясного походження. Побережжя Південної Італії зайняли грецькі колоністи, що дали початок значним містам, як Куми, Неаполь, Регіон, Локри, Кротон, Сибаріс, Тарент, — уся країна дістала назву Великої Греції. На Сицилії по одному боці жили греки в таких містах, як Акрагас, Сиракузи, Мессіна, по другому шукали осель фінікіяни.

Етруски. Був іще один захожий народ в Італії—етруски. Вони займали гористу країну від Північних Апеннін по Середній Тібр. Сусіди звали їх також тиренами, тирсенами або тусками. На південь від Етрурії, по лівому боці Тібра, простягалася широка низина — Лаціум, яку замешкували латиняни. Вони жили в невеликих оселях, що скупчувалися біля оборонних міст, покладених на горбах.

24.Царський період в іст давнього Риму

Кам'яна фортеця на місці сучасного Риму існувала вже в VIII ст. До н.е. і належала етрускам. Але надалі панування в утвореній римської громадянської громаді перейшло до пологів римлян; вони були більш давніми в даній місцевості, менш культурними, але більш войовничими. З цього часу стало складатися відмінність між корінними жителями - римлянами і прибульцями - етрусками, які згодом оформилися в два стани: патриціїв і плебеїв.Патриції були членами родової організації; вони мали право займати землі римської громади, мали право на шлюб, мали своїх представників у сенаті - вищому органі управління, і мали право брати участь у родових народних зборах - куріатні коміцій, володіли вищої законодавчої і судовою владою. Плебеї не вважалися членами родової організації і тому не мали відповідних прав; шлюби між плебеями і патриціями були заборонені.К VIIIу. До н.е. Належить виникнення у римлян царської влади. Цар мав функціями вождя та жерця; мав охоронців і обирався у народних зборах. Поруч з царем діяв сенат з 100 чоловік на чолі з принцепсом - головою. Посада в сенаті була довічна, вакансії заміщалися царем. Сенат розглядав питання про війну і мир, керував фінансами, обговорював законопроекти. У періоди міжцарів'я сенат за жеребом обирав зі свого середовища «тимчасово виконуючого обов'язки царя» строком на 1 день, вручаючи йому печатку Риму, ключі від скарбниці та атрибути царської влади. Вся повнота влади була зосереджена в куріатні коміцій - народних зборах по куріях. Саме тут обирався цар, приймалися закони, розглядалися апеляції засуджених до смерті. Зборів проходили на форумі, кожен рід мав 1 голос; всього в Римі налічувалося 30 курій; щоб рішення зборів отримало законної сили, необхідно було набрати 16 голосів «за».Незважаючи на виборний характер царської влади, можна відзначити в VI ст. До н.е. тенденції до встановлення династій, коли царський престол переходив від царюючого государя до зятя, через посередництво дочок. Така етруська династія Тарквініїв.У VIу. До н.е. Царем після відповідних випробувань був обраний Сервій Туллій (578-534рр.. До н.е.), людина низького походження, прислуговував при Тарквиниях. Він розділив територію Римської держави на 4 територіальні округи. Не скасовуючи куріатні коміцій, Сервій Туллій ввів центуріатних коміції, тобто зборів з центуріям - сотням, основним військового підрозділу, і надав їм вищу законодавчу, судову силу. Далі Сервій Туллій ввів ценз майна і розподілив усіх римських громадян на класи. Першим обов'язком кожного класу було виставити певну кількість центурій. На зборах кожна центурія отримала 1 голос. Всього центурій налічувалось - 193; щоб рішення зборів стало законом, потрібно було набрати 98 голосів «за». Збори приймало закони, розглядало апеляції, обирало посадових осіб. Сервій Туллій корінним чином перетворив суспільство. Він шанувався як благодійник народу. Плебеї отримали цивільні права, родова організація поступилася місцем територіальної, вплив родової знаті ослаб, що викликало у сенаторів ненависть. Після проведених перетворень Сервій Туллій був убитий Тарквінієм Гордим з династії Тарквініїв. Проте спроба одноосібного, авторитарного правління була припинена народним повстанням 509 р.До н.е. Тарквіній Гордий біг, царська влада в Римі була скинута і проголошена республіка.