7. Орден Трудового Червоного Прапора Української рср (1921 – 1933 рр.). Історія створення

Єдиною повноцінною державною нагородою УРСР був орден Трудового Червоного Прапора. Резолюцію про заснування цього ордену прийняв 5-й Всеукраїнський з’їздом Рад 2 березня 1921 р. (за прикладом ордену Трудового Червоного Прапора РРФСР, запровадженого 8-м Всеросійським з’їздом Рад робітничих, селянських, червоноармійських та робочих депутатів 28 грудня 1920 р.).  На початку червня Наркомпрос УРСР оголосив всеукраїнський конкурс на кращий зразок знака ордена. Він тривав до початку жовтня 1921 р. 5 жовтня Президія ВУЦВК з певним запізненням затвердила проект знака ордена з девізом “Кінець розрусі”. Знак ордена Трудового Червоного Прапора УРСР мав вигляд п’ятикутної зірки з накладеним на неї зубчастим колесом, на тлі якого зображений робітник з розгорнутим червоним прапором у руках. На прапорі гасло «Володарь світу буде праця!» українською мовою. У центрі ордена поміщене ковадло. Нижче – вінок з дубових і лаврових листів, що обрамляє напис: «У.С.Р.Р.» (Українська Соціалістична Радянська Республіка). В основі вінка зображені: ліворуч – молот, праворуч – серп і сніп. Нижня частина вінка, а також місце з'єднання серпа і молота прикриті бантом з червоної стрічки. Слова гасла, поміщені на ордені, узяті з популярної в той час революційної пісні «Червоний Прапор». В одному з її варіантів словами: «Владикою світу буде праця!» закінчується останній куплет.  Перша постанова про нагородження ним була винесена у червні 1921 р. (перше нагородження відбулося не раніше квітня 1922 р.). Першими орденоносцями були інженер К. Каспарянц і робітник П. Іванов. Вони нагороджені за самовіддану працю з відновлення Наводницкого моста в Києві. Двома орденами Трудового Червоного Прапора УРСР був нагороджений Голова Раднаркому республіки Х. Раковський. У 1925 р., в зв'язку з “завершенням відновлення народного господарства і переходом до побудови фундаменту соціалістичної економіки”, ВУЦВК вирішив замінити існуючий знак ордена Трудового Червоного Прапора УРСР новим. У результаті двох конкурсів – всеукраїнського і всесоюзного, які проводилися в березні-серпні 1925 р., кращим був визнаний проект ордена московського художника І. П. Кісєльова. 4 листопада зразок знака ордена Трудового Червоного Прапора УРСР і статут до нього були затверджені ВУЦВК і РНК УРСР. Знак ордена Трудового Червоного Прапора УРСР, затверджений у листопаді 1925 р., мав вид п'ятикутної зірки з накладеною на неї шестірнею, посередині якої на тлі сонця, що сходить, зображені: ліворуч – фабрика, праворуч – робітник із книгою в руках. У верхній частині знака – Червоний Прапор з девізом «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». Унизу – схрещені серп і молот, між якими напис «УСРР», нижче – два снопи пшениці. Незважаючи на те, що новий знак ордена Трудового Червоного Прапора одержав схвалення ВУЦВК і РНК УРСР, а його зображення і статут до ордена були опубліковані в Збірці узаконень і розпоряджень робочо-селянського уряду України, він не набув широкого розповсюдження. ВУЦВК при нагородженні орденом Трудового Червоного Прапора УРСР колективів працюючих і окремих громадян як і раніше продовжував вручати разом із грамотою знак ордена зразка 1921 р. Орден вручався по 1933 р. За деякими підрахунками цим орденом було відзначено 307 осіб та 19 колективів (у т.ч. 11 військових підрозділів), за іншими даними відбулося біля 400 нагороджень. 7 вересня 1928 р. постановою ЦВК та РНК СРСР було запроваджено загальносоюзний орден Трудового Червоного Прапора, тож нагородження відповідними орденами окремих республік, у т.ч. й УРСР, поступово припинилося.