Знаки відзнаки

Британські знаки відмінності, в порядку носіння:

Хрест Вікторії (VC)

Георгіївський хрест (Великобританія) (GC)

Хрест Видатної Мужності (Великобританія) (CGC)

Королівський Червоний хрест 1 класу (RRC)

Георгіївська медаль (Британія) (GM)

Хрест «За відмінну службу» (Великобританія)(DSC)

Воєнний Хрест (Великобританія) (MC)

Хрест «За видатні льотні заслуги» (Великобританія) (DFC)

Медаль морський хоробрості (SGM)

Королівська медаль хоробрості (QGM)

Хрест ВПС (Великобританія) (AFC)

Королівський Червоний хрест 2 класу (RRC)

Орден Британської Індії (OBI)

Кайзер-і-Хінд Medal.

Останні два не видавалися з 1947.

Інші почесті[ред. • ред. код]

Знак Барона

Існує п'ять рангів успадкованого перства: граф, маркіз, герцог, віконт і барон. До XIX століття всі перства були успадковане.

Успадковане перство в наш час[Коли?] передається, як правило, тільки членам королівської родини (остання за часом передача — самому молодшому синові Королеви герцогові Уессекському при його одруженні в 1999 р. У другій половині XX століття кілька разів у вигляді винятку спадкове перство було дане особам недворянского походження : з ініціативи Маргарет Тетчер в 1983 спікер Палати громад Джордж Томас став віконтом Тоніпандів, а його заступник Уїльям Уайтлоу — віконтом Уайтлоу; втім, обидва не мали синів, так що обидва титули припинили своє існування з їх смертю. У тому ж 1983 р. титулом графа Стоктона був нагороджений незадовго до смерті колишній прем'єр-міністр Гарольд Макміллан — для колишніх прем'єр-міністрів ця почесть колись була традиційною. З тих пір спадкове перство не присуджувалося.

Довічне перство

Довічні перства були введені згідно з Appellate Jurisdiction Act 1876 пробним випадком (випадок перства Wensleydale), який встановив, що довічні пери не будуть мати право на місце в Палаті лордів.

Орден св. Іоанна Ієрусалимського

Успадкована почесть з титулом сер. Баронетство — не перство, але зазвичай вважають різновидом лицарства. Як і успадковане перства, баронетство припинилися видаватися після приходу лейбористської партії до влади в 1964. Єдиним винятком було зроблено баронетство для чоловіка Маргарет Тетчер, Дениса, у 1991.

Лицарство

Походячи від середньовічних кавалерів, лицарі існують в кавалерських орденах і в класі, відомому як лицарі-бакалаври. Регулярні одержувачі — судді Верховного суду і старші цивільні службовці. Лицарство дає титул Сір; жіночий еквівалент Дама існує тільки в кавалерських орденах.

Інші ордена

Інші ордени, знаки і медалі не дають титулів, але дають право носієві ставити літери після назви — наприклад, деякі ордена королівської родини.

Орден св. Іоанна Ієрусалимського

Члени Королівського Кавалерського Ордена святого Іоанна (заснований 1888) можуть носити інсігнії Ордена, але не мають окремого старшинства або титулу.

Старшинства

Лицарі і Леді Підв'язки, Будяка і Св. Патріка йдуть перед тими, хто отримав інші ордени незалежно від ступеня. Серед інших орденів, особи вищого рангу йдуть перед особами нижчого рангу. Наприклад, Лицар Великого Хреста старший Лицаря командора. Для осіб рівного рангу, члени більш високого Ордена йдуть раніше. Всередині одного ордену, старшинство йде з того, хто отримав почесть раніше. Лицарі бакалаври йдуть після лицарів всіх інших орденів, але перед рангом командора або нижчих. Ордена чеснот (1902), компаньйони Честі (1917), Св. Джона (1888) і Індійської Корони (1878) не впорядковані за старшинством.

Дружини лицарів певного рангу йдуть відразу за дамами цього рангу. Наприклад, дружина самого старшого Лицаря Великого Хреста Бані за рангом відразу після самої нижчої Пані Великого Хреста Британської Імперії.