9. Система ведення господарства у тваринництві

Система тваринництва — це склад і співвідношення його галузей, а також сукупність технічних, зооветеринарних та організаційно-економічних заходів ведення виробництва, спрямованих на збільшення обсягів продукції тваринництва і підвищення його ефективності.

До технічних заходів (елементів) системи належать будівлі, споруди для утримання худоби, система машин і механізмів для виконання виробничих процесів, первинної переробки продукції та ін.

Зооветеринарні заходи включають організацію відтворення стада, поліпшення племінних якостей тварин, способи їх утримання, тип годівлі, засоби захисту тварин від хвороб та ін.

До організаційно-економічних заходів належать обґрунтування спеціалізації тваринництва, структури стада та щільності поголів'я худоби, розмірів ферм і комплексів, розміщення їх на території господарства, організації і оплати праці, планування розвитку галузей, внутрішньогосподарські та міжгосподарські зв'язки тощо.

Залежно від природно-економічних умов та способів використання кормів і утримання тварин виділяють такі системи тваринництва: пасовищну, пасовищно-стійлову (стійлово-пасовищну) і стійлову.

Одним з елементів кожної системи тваринництва є спеціалізація галузі (наприклад, в скотарстві — молочний напрям, м'ясо-молочний, м'ясне скотарство). Кожен напрям спеціалізації в галузях тваринництва характеризується використанням певних технічних засобів, технології та організації виробництва.

10. Виробничі типи підприємств і об'єднань з виробництва продукції скотарства

У зв'язку з поглибленням спеціалізації, переведенням виробництва продукції на промислову основу у скотарстві склалися такі виробничі типи підприємств:

1. Приміські молочні. Доцільність їх організації полягає в необхідності постійного постачання незбираного молока населенню міст і промислових центрів. Виробництво - у спеціальних фермах з високим рівнем механізації і автоматизації. Застосування системи рівномірного одержання приплоду протягом року. В таких господарствах надремонтний та ремонтний молодняк реалізують у 20-денному віці в інші спеціалізовані господарства для подальшого дорощування. Корів у стаді більше 60%. Ремонт і розширення стада здійснюються за рахунок нетелей та корів-первісток, вирощених в інших спеціалізованих господарствах;

2. Молочно-м'ясного (м'ясо-молочного) напрямку. Розміщені в більш віддалених районах. Їх розвиток поєднується з молочно-консервною промисловістю зони. Оскільки ці господарства займаються переважно вирощуванням ремонтного, а нерідко і відгодівлею надремонтного молодняку, частка корів у стаді тут не більша 50–60%;

3. Спеціалізовані з вирощування і відгодівлі худоби м'ясних порід. - у районах з великими площами природних кормових угідь. Дорощування і відгодівля молодняку здійснюються безпосередньо в господарстві. Доведено, що найвищої ефективності досягають при живій масі молодняку 18-місячного віку 450–500 кг. У цей період тварини найбільш інтенсивно ростуть, більший вихід продукції належної якості, висока віддача кормів. У таких господарствах скотарство ведеться за замкнутим циклом, тобто відтворення стада здійснюється за рахунок ремонтного молодняку, вирощеного безпосередньо в господарстві;

4. Спеціалізовані з вирощування ремонтного молодняку. Породний молодняк вирощують з 20-денного (або 3–місячного) віку, а в 6–7 міс. тільності реалізують у господарства для ремонту і поповнення стада. Більш доцільно реалізувати корів-первісток після 4 міс. лактації. Комплексну оцінку кожної голови за опрацьованими тестами здійснює спеціальна комісія. Головну увагу звертають на рівень продуктивності тварин. Добовий надій молока від корови має становити не менше 15 кг, або 4500 кг за рік;

5. Спеціалізовані з дорощування надремонтного молодняку. До цих підприємств, як правило, надходить поголів'я післямолозивного (20–денного) періоду (загалом до 6 місячного віку) на вирощування і дорощування до 7–8 та 12 міс. Для заключної відгодівлі цей молодняк передають у спеціалізовані підприємства. Вона здійснюється тут на інтенсивній основі. Термін реалізації тварин визначають за їх фізіологічними особливостями.

Крім перелічених спеціалізованих підприємств, у розвитку тваринництва важливу роль відіграють також племінні заводи і племінні господарства-репродуктори.

Важливу роль у розв'язанні проблеми збільшення виробництва продукції скотарства відіграють особисті господарства населення. Поряд із задоволенням особистих потреб значну частину продукції вони можуть виробляти для реалізації на ринку.

11. Зберігання та переробка продукції рослинництва в сучасних умовах