7. Види та організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємств

В Конституції України передбачено функціонування державної, комунальної і приватної власності.

Залежно від форм власності Господарським кодексом України передбачено функціонування підприємств таких видів:

• приватне підприємство;

• підприємство колективної власності;

• комунальне підприємство;

• державне підприємство.

Якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше як 10%, воно вважається підприємством з іноземними інвестиціями. Якщо ж іноземна інвестиція підприємства становить 100% його статутного фонду, воно вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємство може бути :

1. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

2. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Залежно від кількості працюючих та обсягу від реалізації продукції за рік підприємства відносять до малих, середніх і великих.

Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 50 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну 5 мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

8. Поняття сівозміни і технологічної карти

У сучасному сільськогосподарському виробництві застосовують сівозмінне вирощування рослин.

Сівозміною називають обґрунтоване чергування культур і пару в часі та на полях.

Чергування в часі означає, що на одному полі йде послідовна щорічна зміна культур.

Перелік культур або їх груп у порядку чергування в сівозміні називається схемою сівозміни.

Основною культурою України є озима пшениця, найкращими попередниками для якої є чистий пар, однорічні та багаторічні трави, зернобобові культури, дещо гірші - кукурудза на силос, вико-вівсяні, вико-житні суміші на зелений корм, рання та середньостигла картопля, льон та ін.

Ярий ячмінь та овес слід розміщувати після озимих, кукурудзи на зерно і силос, зернобобових, буряків, картоплі.

Гречку розміщують переважно після удобрених просапних, озимої пшениці, а за сприятливих умов - і після зернобобових.

Горох та інші зернобобові культури висівають у Лісостепу після кукурудзи, цукрових буряків, картоплі, зернових колосових культур.

Технологічна карта - це документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування тієї чи іншої сільськогосподарської культури на певній площі. Такі карти складають для кожної культури і по окремих видах незавершеного виробництва. У них слід передбачати раціональні й прогресивні технології для умов конкретного підприємства.

Технологічні карти складають на 100 га посіву кожної культури і на кілька років із відповідним коригуванням щороку. Це дає змогу зменшити обсяг планової роботи на підприємстві й за показниками такої карти визначати витрати на будь-яку площу посіву конкретної сільськогосподарської культури.