24. Організація зберігання сільськогосподарської техніки

Існує кілька способів зберігання техніки.

У приміщеннях закритого типу зберігають машини складні й цінні, а також ті, що мають легкопсувні деталі (текстильні, гумові тощо). При цьому машини захищені від негативної дії атмосферних опадів, температурних коливань, а це сприяє зниженню витрат на їх зберігання. Машини в приміщеннях розміщують рядами з відстанню між ними 1 м, а між машинами в ряду – 0,7 м.

Під навісами — відстань між рядами і між машинами в ряду така сама, як і в першому випадку.

На відкритих майданчиках, які обладнують у місцях незатоплюваних та захищених від снігових заметів. Поверхня майданчика повинна мати уклон 2–3° в одну або дві сторони. За периметром викопують водовідвідні канави. Майданчики мають суцільне або у вигляді смуг тверде покриття. Відстань між рядами машин не менше 6 м, а між машинами в ряду — 0,7 м.

Комбінований спосіб, коли з машин знімають окремі вузли і деталі, які здають на склад, а самі машини зберігають під навісами або на відкритих майданчиках. Це найпоширеніший спосіб.

Машини потрібно зберігати по видах і марках. Звичайно, більш раціональним є зберігання техніки, коли господарство має обладнаний машинний двір (виробничу базу), тобто комплекс інженерно-технічних споруд для техобслуговувань і ремонтів машин, збирання і обкатки нових машин, регулювання та комплектування агрегатів, зберігання техніки й забезпечення паливно-мастильними матеріалами.

Машинні двори можуть бути центральними і бригадними.

Центральний має такі сектори:

-для проведення техобслуговувань і ремонтів тракторів, комбайнів та сільськогосподарських машин;

-для техобслуговувань і ремонтів автомобілів;

-для зберігання техніки; для зберігання нафтопродуктів і заправлення машин.

У бригадних машинних дворах немає сектора техобслуговувань і ремонтів автомобілів.

25. Організація діяльності товарної біржи

Товарні біржі, аукціони, виставки-ярмарки, система споживчої кооперації, сільськогосподарські ринки є основними складовими ринкової інфраструктури сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

Біржа у загальному розумінні означає ринок, на якому через біржових посередників здійснюється оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді торговельних угод купівлі –продажу.

Відповідно до Закону України "Про товарну біржу" (1992 р.) товарна біржа створюється на принципах добровільності і об'єднує заінтересованих юридичних та фізичних осіб, які займаються виробничою та комерційною діяльністю з метою надання послуг в укладанні біржових угод, визначення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, створення умов для забезпечення товарообігу та пов'язаних з ним торгових операцій.

Товарна біржа — це комерційне підприємство, яке функціонує постійно і де здійснюються угоди купівлі — продажу великої товарної маси, регулюються торгові операції. Вона функціонує на основі статуту, затвердженого її засновниками, в якому зазначають: назву та місцезнаходження біржі; склад засновників; мету діяльності біржі і розміри фондів, які вона створює; органи управління, порядок їх формування та компетенції; організаційну структуру біржі; права і обов'язки членів біржі.

Основною метою створення товарних сільськогосподарських (продовольчих) бірж є організований збут сільськогосподарської продукції, регулювання ринку і більш стале забезпечення населення продовольчими товарами, а переробних підприємств — сировиною. Основне завдання біржі — визначення реальної ціни біржових товарів та страхування ризиків небажаної зміни ціни на них.

Стратегічне управління біржами здійснює Національна асоціація бірж України. Основне її завдання полягає в розбудові біржової інфраструктури, організації ефективної торгівлі переважно за зразками або стандартами сировинних і продовольчих товарів, які будуть вироблені у майбутньому. Через біржі відбувається процес мобілізації коштів для вкладень у сільське господарство, агропромисловий комплекс.

Біржа функціонує на основі угод, укладених на певний термін і за змістом (тверді й умовні). Термінові угоди обов'язкові для виконання, а угоди за змістом надають одній із сторін право виконати або не виконати її вимоги. До твердих належать форвардні і ф'ючерсні угоди, а до умовних — опціонні.

Форвардна угода — це контракт між контрагентами про майбутнє постачання товару. Її виконують відповідно до зазначених у ній умов у визначений термін.

Ф'ючерсний контракт є більш гарантованим. На момент укладання контракту ф'ючерсна ціна товарів може бути вищою або нижчою за спотову, а до моменту закінчення терміну контракту вона має бути такою самою, як ціна спот.

Біржовий ринок сільськогосподарської продукції України активізував свою діяльність з січня 1995 р. Виробники сільськогосподарської продукції почали самостійно реалізувати її за контрактами через торговельні біржі та контрактні форми, заготівельні посередницькі організації. Після прийняття у вересні 1995 р. постанов Кабінету Міністрів України № 768 та № 916 від 17.11.95р. "Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку" фактично було створено біржовий ринок сільськогосподарської продукції. В останні роки частка останньої в торговельному обороті бірж становить близько 50%.

В Україні почали створюватись інші елементи інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, зокрема міжрегіональні та районні агроторгові доми. Їх створення у регіонах як важливої ланки ринкового середовища сприяло розвитку товарно-грошових відносин у сільській місцевості, більш вигідній реалізації виробленої сільськогосподарської продукції, акредитуванню та авансуванню товаровиробників через систему форвардних контрактів, що дало змогу поліпшити матеріально — технічне забезпечення сільських товаровиробників.