Методика розвитку частоти ненавантаженого руху

Здібність до високого темпу рухів може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні ( 10-20 сек) серії вправ в максимальному темпі. Вони особливо ефективні при використанні метронома, ритмічної музики і різноманітних прийомів, що дозволяють контролювати і збільшувати темп рухів.

Підбираючи вправи, треба зупинятися на тих, в яких високий темп руху і збільшення його до максимального не буде супроводжуватися зміною форми руху.

Спеціалізовані вправи для розвитку частоти ненавантаженого руху може виконуватися :

• у заданому темпі і збільшення його;

• у вигляді змагань: хто швидше виконає дану кількість повторень за певний відрізок часу.

Можна використовувати такі вправи:

1. Біг на короткі відрізки-10-15м.

2. стрибки вперед-назад через будь-який предмет ( гімнастичну лавку, набивний м’яч тощо).

3. Стрибки зі скакалкою.

4. Обертання прямих рук.

5. Поперемінне і одночасне піднімання легких гантель від стегон вверх.

6. Обертання набивного м’яча навколо тулуба.

7. Кидки набивного м’яча різними способами.(С.М.Вайцеховський, 1971)

Для розвитку частоти руху використовують:

1. Біг на місці протягом 5сек з максимальною частотою.

2. Біг із заданою частотою кроків протягом 10-15сек

Також можна використовувати вагу навантаження 15-20 % від максимального. (О.М.Худолій, 2004)

Швидкісний бар’єр

Багаторазове повторення рухових дій може привести до динамічного стереотипу ( швидкісний бар’єра) і як наслідок цього - до стабілізації швидкості руху. Найбільш ефективною методикою його зупинення є широка варіативність вправ. З цією метою рекомендуються наступні методичні прийоми, які підвищують швидкість руху:

1) полегшення зовнішніх умов і використання додаткових сил, які прискорюють рух ;

2) використовування ефекту « прискорюючої післядії» і варірування навантажень. Було замічено, що швидкість руху тимчасово збільшується під впливом виконання того ж самого руху з навантаженням.

3) лідирування і сенсорна активізація швидкісних проявів ( біг за лідером-партнером тощо);

4) використання ефекту «розгону» і введення прискорюючих фаз у вправі (біг з ходу);

5) « звуження» просторово-часових меж виконання вправи( скорочення часу гри, зменшення розмірів майданчику).

Методика розвитку бистроти реалізації багатосуглобного руху, зв’язаного зі зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

Для розвитку бистроти провідним методом є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Ефективними засобами розвитку бистроти є рухливі ігри та естафети, у яких відбувається переключення з однієї дії на іншу.( О.М.Худолій, 2004)

Можна використовувати такі рухливі ігри:

1) « Квачику, дай руку!»

2) « Відніми»

3)» Наздожени»

4) « Не зачепи шнур»

5) « Сірий кіт»

6) « Хлібчик» (Н. Андрощук, 2001).

Є.Є.Захаров для розвитку бистроти використовує такі методи і засоби ( див. табл.1.3.1)

Таблиця 1.3.1.