Методика розвитку швидкості складної рухової реакції

Основні передумови вдосконалення складних рухових реакцій створюються в результаті отримання достатньо широкого фонду відкладених рухових умінь і навичок, з якими пов’язані ці реакції, прискорення простих рухових реакцій і розвиток рухо-координаційних здібностей. Це означає , що виховання бистроти як здібність до екстрених рухових реакцій складного характеру відбувається перш за все навчанням варіативним руховим діям і зв’язано з вихованням психомоторних якостей. ( Л.П. Матвєєв, 1991).

Основу реакції на об’єкт, що рухається ( наприклад, на політ м’яча ) складає уміння бачити його. Як відомо, із всього часу реакції на об’єкт , що рухається ( 0,25-1 сек) більше 80 % припадає на зорове сприйняття, тобто на виникнення збудження в зоровому аналізаторі і передача імпульсу в центральну нервову систему , і лише 0,05 сек – на формування відповідного рухового ( ефекторного ) сигналу. Вміння бачити об’єкт ,що швидко рухається, розвивається в процесі навчання. Для цього використовують такі методичні прийоми, як використання м’ячем зменшеного розміру, ігри на зменшеному майданчику (С.М.Вайцеховський, 1971).

Щоб звести час до мінімуму, використовують в основному три підхода.

1) Виховання уміння завчасно включати і постійно утримувати об’єкт в полі зору.

По мірі формування такого уміння в процесі вивчення і вдосконалення відповідних рухових, час реакції як би автоматично скорочується за рахунок початкової фази.( Л.П.Матвєєв, 1991).

М ожна використовувати ігри з м’ячем. Наприклад, учні стоять по колу. Ведучий, що стоїть у центрі має м’яч . Він відбиває м’яч комусь із гравців. Гравець може відбити м’яч іншому гравцеві або ведучому. М’яч можна відбивати руками, головою, плечем. М’яч не повинен доторкнутися до землі. Якщо доторкнеться , то гравець , у якого був м’яч , стає ведучим. Кращими є ті , які жодного разу не водили. ( Н.Андрощук, 2001).

2) Виховання уміння передбачати найбільш вірогідне переміщення об’єкта ( реакція з антиципацією), що досягається на основі практичного засвоєння знань про тактику рухових дій.

3) цей підхід збільшує зовнішні вимоги до здібності сприймати і оцінювати параметри переміщення об’єкта. Для цього , крім традиційних методичних прийомів, що забезпечують не сурове регулювання збільшення вимог до реакції на об’єкт ( введення в вправу з партнером завдань, які передбачають варірування швидкості ) більше використовують тренажерні пристрої. (Л.П.Матвєєв, 1991).

Реакція вибору-більш складна реакція , яка залежить від таких факторів, як латентний час простої реакції, великий запас тактичних дій і технічних прийомів, які відпрацьовані на уроках, вміння миттєво вибрати найбільш кращий варіант. Реакція вибору тренується в процесі навчання за допомогою спеціально підібраних вправ, які ускладнюються (С.М.Вайцеховський, 1971).

Методика розвитку швидкості виконання необтяжених поодиноких рухів

Бистрота поодинокого руху частково розвивається за допомогою силових і швидкісно- силових вправ. Наприклад, метання, стрибки, бігові вправи. Деякий ефект дають спеціальні швидкісні вправи, цінність яких полягає в тому, що вони створюють умови для виконання швидких рухів.

Для виховання бистроти руху з більшою ефективністю, може бути використаний змагальний метод. Його можна використовувати в двох формах:

А) при груповому виконанні вправи , після кожної команди вчителя із змагань вибуває учень, який виконав вправу останнім;

Б) вправа виконується в парах: визначається переможець, потім змагаються переможці пар, і так до фіналу.

Можна використовувати такі вправи:

1. У стрибку вверх виконати хлопок у долоні перед груддю і за спиною.

2. У стрибку вверх виконати подвійне доторкання однієї ноги об іншу.

3. З в.п. лежачи на спині на відстані 1-3м від стіни ( ногами до неї) по сигналу встати і добігти до стіни.

4. Із в.п. лежачи на спині на гімнастичному маті по сигналу виконати кувирок вперед, стрибок вверх, присісти і прийняти положення упор лежачи.

5. Стоячи ( на підлозі лежить набивний м’яч) , по сигналу взяти м’яч і виконати кидок із-за голови.

Варіанти:

• м’яч лежить позаду п’ят;

• м’яч лежить попереду на відстані.

6. Стоячи, кинути м’яч вверх на висоту 1-1,5м, повернутися на 360 і зловити його.

7. Із в.п. лежачи ( набивний м’яч, що зажатий між ступнями) по сигналу взяти м’яч, встати, виконати кидок із-за голови.

8. Лежачи, виконати кидок від грудей уверх, встати і зловити його.

9. Під час стрибка спіймати м’яч, кинутий партнером, і до приземлення кинути партнеру.

10. Стоячи ( гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, іншим- у руці), відпустити палицю і зловити , нахиляючись вперед.

11. Стоячи ( гімнастична палиця горизонтально перед груддю), відпустити палицю і зловити її на рівні стегон ( з нахилом вперед, з хлопком у долоні).

12. Сточи (гімнастична палиця горизонтально над головою), з нахилом назад відпустити палицю і зловити, повернувшись на 180.

13. Стоячи на відстані 1,5-2м від партнера ( гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, а іншим-в руці), відпустити свою палицю і схопити палицю партнера.

14. Стоячи обличчям до партнера на відстані 1,5-2м від нього, палицю тримати вертикально за нижній кінець у витягнутій руці. По сигналу відпустити свою палицю і спіймати палицю партнера.(С.М.Вайцеховський, 1971)