1.3.Методика розвитку бистроти

Основними методичними вказівками до розвитку бистроти є :

1) Для виховання бистроти використовуються загально розвиваючі і спеціальні вправи на бистроту, вправи свого та інших видів спорту. Спортсмени повинні не лише навчитися виконувати ці вправи , але й перетворити їх в навичку, щоб направляти зусилля не на спосіб, а на швидкість їх виконання.

2) Загальнорозвиваючі вправи на швидкість представляють собою різні рухи: розмахування, обертання, повороти тощо, що виконуються з максимально можливою швидкістю. Велику цінність для розвитку загальної бистроти дають спортивні ігри.

3) Спеціальні вправи на бистроту складаються із можливо швидких рухів, максимально наближених до елементів змагальної вправи або до цілісного її виконання. Вони діляться на 3 групи : циклічні, ациклічні, змішані вправи.

4) Найбільш важливе значення мають вправи свого виду спорту. Для підвищення ефективності розвитку бистроти необхідно виконувати ці вправи з околограничною і граничною швидкістю в звичайних умовах, полегшених та ускладнених.

5) З метою підвищення максимальної швидкості можна використовувати звуковий ритм, що прискорюється. ( Л.П.Матвєєв, 1991).

6) Вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю

7) Тривалість вправ повинна бути такою , щоб до кінця швидкість не знижувалася ( О.М.Худолій, 2004,)

8) Вправи повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення бистроти у поєднанні з розвитком інших якостей.

9) Вправи повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам виконання рухових дій ( Б.М. Шиян, 2001).

Для розвитку бистроти провідним є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Для розвитку бистроти використовують такі методичні прийоми – рухи з тягарем, комплексний метод і рух з власною вагою.

Комплексний метод припускає після роботи з навантаженням виконання тієї ж вправи з максимальною швидкістю , без навантаження. Не місце займають останнє також змагальний та ігровий методи. (О.М.Худолій, 2004).

Засоби і методи розвитку швидкості простої рухової реакції

Основою методики розвитку швидкості простої рухової реакції є вправи на «швидкість реагування». Методичними умовами їх ефективності є :

1) звернення уваги не на очікування сигналу , а на швидкісну відповідь дією;

2) інформування про час, який був затрачений на рухову реакцію;

3) підготовленість до виконання дії після зкритого періоду рухової реакції; (Л.П.Матвєєв, 1991)

У своїй книзі «Теория и методика физической культуры» Л.П.Матвєєв описує методику , яка дозволяє поетапно формувати уміння розрізняти мікроінтервали часу і змінювати час рухової реакції. Над цієї методикою працював С. Геллерштейн.

За цією методикою , на першому етапі дають завдання , що передбачають швидке реагування на стартовий чи інший сигнал ( з початковими стартовими рухами ), і за їхніми результатами – об’єктивну інформацію про час рухової реакції.

На другому етапі ті ж самі завдання виконуються з самооцінкою часу реагування і зіставлення його з об’єктивною оцінкою, яку отримують в результаті перевірки.

На третьому етапі, коли самооцінки та об’єктивні оцінки починають співпадати , вводяться завдання для варірування часу стартової реакції.

Як свідчать експериментальні дані, таким чином можна досягати тонкого диференціювання часу рухової реакції. (Л.П. Матвєєв; 1991).

На думку А.А.Гужаловського, для швидкого реагування найбільш ефективним є повторне реагування на сигнал, що з’являється : початок і зміна руху по сигналу; виконання старту, атакуюча чи захисна дія на умовний збудник.

Найбільш ефективними є змагальний метод з вибуванням спортсмена , який зреагував останнім, а також ігровий, який створює емоціональний фон і психологічну концентрацію. Використання даної методики дає позитивні результати після 4-6 тижнів занять. Далі бистрота реакції стабілізується і подальше її вдосконалення стає проблематичним (А.А.Гужаловський, 1986).

Для вдосконалення швидкості рухової реакції використовується навантаження 30-40 % від максимального, акцентується увага на різкому початку зусиль за зоровим, звуковим чи тактичним сигналом. Рухова реакція ефективно вдосконалюється при використанні рухливих ігор, а також спортивних за спрощеними правилами.(О.М.Худолій, 2004)

С.М.Вайцеховський для розвитку швидкості простої рухової реакції використовує два метода. Один із них – аналітичний, який передбачає тренування реакції в полегшених умовах і по елементам. Другий метод - сенсорний - оснований на тому, що в учня розвивається чуття часу, а це, в свою чергу, як показують дослідження, покращує реакцію.

Бистрота реакції на стартову команду ( свисток, хлопок тощо) може бути розвинута за допомогою простих вправ, що виконуються за командою вчителя.

Наприклад:

1. В ходьбі по колу - на несподіваний короткий сигнал вчителя ( хлопок у долоні, свисток) виконати стрибок уверх або в сторону. Вправу треба проводити у формі змагань: після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім.

2. Стоячи, по сигналу вчителя виконати стрибок уверх з вихідного положення « низький старт». Вправа також проводиться у формі змагань, визначаються переможці в парах, потім вони змагаються між собою до переможця.

3. По сигналу вчителя виконати кидок ( від грудей або із-за голови) набивного м’яча .Проводити у формі змагань.

4. Під час гри у баскетбол ( футбол) по сигналу, який був раніше продемонстрований, учні повинні прийняти положення упор лежачи. Після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім.(С.М.Вайцеховський, 1971).