Швидкість поодиноких рухів

Характеризується переміщенням тієї чи іншої ланки тіла на задану відстань за мінімальний час. В реальних умовах поодинокі рухи об’єднуються в циклічні й ациклічні рухові дії. Як правило, швидкість поодиноких рухів поєднується з іншими здібностями людини, утворюючи комплексну характеристику рухової дії ( Б.А.Ашмарін, 1990, )

Прості необтяжені рухи ( одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості . У складніших за координацією рухах, швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини ( Б.М. Шиян, 2001).

Частота необтяжених рухів

Важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів( серія ударів у боксі ). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м’язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам’ятати , що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м’язів – синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів (Б.М.Шиян, 2001).

Бистрота реалізації багатосуглобного руху

Вона пов’язана з виробленням та зміцненням раціональної міжмязової координації ( рухової навички). Для таких дій характерна швидкість включення м’язів в активний стан відповідно до їх ролі у загальній координаційній структурі рухової дії.

Крім цього реалізація рухових дій має певний вираз ще до початку фактичного руху. Швидкі рухи , які вимагають переключення напрямку, визначаються силовими здібностями ( О.М.Худолій, 2004).

2. Вікові і індивідуальні особливості розвитку бистроти

Вікові і статеві особливості розвитку швидкісних здібностей мають складну картину:бистрота має різні форми прояву і вікові зміни часових показників кожної з них проходять нерівномірно і неоднаково у хлопчиків і дівчаток. Швидкість одиночного руху при скороченні різних груп м’язів від 4-5 до 13 років значно збільшується і наближається до показників дорослих. В подальшому темп підвищення швидкості руху помітно сповільняється і до 16-17 років має тенденцію до зниження.

Час рухової реакції в русі кисті вже у 9-10 річному віці стає близьким до показників дорослих, а у 13-14 років школярик досягають тогож у рухаха плечей, стегна, гомілки і стопи. Найбільш значне збільшення частоти рухів відзначається у 7-9 років. У 10-11 років річний приріст значно знижується . в 12-13 років знову збільшується , в 14-16 – річний приріст сповільнюється і є незначним в 16 років. У віці 7-10 років у хлопчиків темп руху вищий, ніж у дівчаток, а у віці 13-14 років вищий у дівчаток..

Як показали дослідження, проста і складна рухова реакція залежать в більшій мірі від спадкових факторів. Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93% . трохи нижче показник складної рухової реакції.

Швидкість одиночних рухів людини в рівній мірі залежить від спадкових, і від середовищ них факторів. Розвиток швидкісних здібностей знаходиться під більшим контролем спадкових факторів у дівчат, ніж у хлопців.

Організм дітей за даними В.П.Філіна , В.С.Фарфеля добре пристосований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти. (О.М.Худолій, 2004).

Сенситивними періодами розвитку прудкості є:

• латентний період рухової реакції – 10-11 років( дівчата), 11-12 років( хлопці);

• швидкість одиночного руху – 9-10 років( дівчата). 10-11р (хлопці)

• Частота руху – 7-9, 10-11 років(дівчата), 7-9, 12-13 років ( хлопці