Розділ 5. Практичні рекомендації щодо розвитку бистроти засобами тхеквондо

Завдання і зміст занять по тхеквондо повинні відповідати віковим і індивідуальним особливостям дітей.

На уроках фізичної культури використовувати наступні педагогічні принципи : науковості, наочності, системності, послідовності,свідомості, активності, міцності, індивідуалізації, доступності,повторності,поступовості.

Підбір вправ з тхеквондо на уроках фізичної культури повинні підбиратися у відповідності:

• з контингентом учнів;

• фізичної підготовленості дітей;

• матеріалу програми з фізичної культури по модулю «Тхеквондо»;

• форми занять;

• мети і завдань занять;

• використання площі місця занять;

• вправ структурі побудові комплексу( раціональна послідовність вправ)

• трудності вправ.

На початку занять проводиться шикування, стройові вправи. Для розігрівання і підготовки організму до основної роботи бажано проводити комплекси ЗРВ на місці, у ходьбі, у бігу. Велике значення мають вправи на розтягування в кінці підготовчої частини уроку.

Спеціально-бігові вправи , різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів, на розтягування входять до складу комплексів ЗРВ ( див. додатки).

Рухливі ігри повинні містити елементи тхеквондо і бути направлені на розвиток швидкісних здібностей учнів.

В основній частині уроку вивчають основні технічні дії тхеквондо.

Структура вивчення ударів :

• створення уявлення про рух ( показ. Пояснення техніки виконання вправи);

• виконання підвідних вправ;

• цілісне виконання вправи учнем;

• виправлення основних і індивідуальних помилок при виконанні удару;

• повторне виконання вправи із зосередженням уваги на основних опорних точках;

• автоматизоване виконання вправи;

• виконання вправи в не звичних умовах;

• виконання вправи в комбінації.

Після того , як учні правильно виконують удари по повітрю, треба переходити на завдання із щитами в парах, трійках.

Після вивчення всіх ударів ногами, що передбачені навчальною програмою, треба навчити дітей виконувати комбінації з цих ударів в залежності від вікових, індивідуальних особливостей і фізичної підготовленості учнів. Комбінації ударів вчитель фізичної культури підбирає самостійно, враховуючи вище перераховані фактори.

В заключній частині використовувати повільну ходьбу, вправи на заспокоєння і відновлення дихання.

Виконувати вправи можна тільки по команді або сигналу вчителя, особливо це стосується учнів 7-9 класів, у яких навчальною програмою передбачена робота в парах у захисному обладнанні.

Під час спарингу діти повинні бути в повному захисному обладнанні.

На уроках по фізичній культурі учні повинні вміти самоконтролю вати стан організму і повідомляти про зміни вчителю.

Перед початком і в кінці уроку запитувати про стан здоров’я у школярів. Обмежень до занять по тхеквондо не має, при будь-яких відхиленнях у здоров’ї дитини треба лише індивідуально підібрати для неї вправи.

Висновки

У ході роботи здійснила аналіз наукової, навчально - методичної літератури та інших джерел по темі розвиток бистроти у дітей середніх класів. На думку багатьох вчених, бистрота - це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат. Вона розглядається у таких елементарних формах:

1. латентний період рухової реакції;

2. швидкість одиночного руху.

3. частота рухів;

4. швидкість багато суглобного руху.

Основними методами розвитку бистроти є ігровий, змагальний, аналітичний, сенсорний, повторний, комплексний методи.

На основі цього було розроблений і впроваджений навчальний модуль по фізичній культурі «Тхеквондо» в загальноосвітню школу. Зміст модуля відповідав віковим і індивідуальним особливостям, фізичної підготовленості дітей.

Для перевірки впливу методики розвитку бистроти засобами тхеквондо було проведено тестування до і після вивчення модулів у контрольній і експериментальній групах. Аналіз отриманих даних показує, що на початку дослідження результати тестування в обох групах були майже однакові.

Після введення і вивчення навчального модуля «Тхеквондо» по фізичній культурі в експериментальній групі у порівнянні з попередніми даними результати значно покращилися.

В той же час в контрольні групі, яка навчалася по стандартній програмі результати залишилися ті ж самі або не значно покращилися.

У результаті дослідження було здійснено порівняльний аналіз результатів тестування у контрольній і експериментальній групах після експерименту.

З даних видно, що результати тестування у експериментальній групі вище, ніж у контрольній групі.

Отже, впровадження навчального модуля у навчально-виховний процес сприяло розвитку бистроти, не зважаючи, на те що по результатам попереднього тестування учні контрольної групи були кращі.