Розділ 1. Особливості розвитку бистроти у школярів середніх класів

1. Загальна характеристика бистроти як фізичної здібності

Бистрота-це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат (О.М.Худолій,2004).

С.М.Вайцеховський вважає, що бистрота-це здатність людини виконувати рух за мінімальний відрізок часу, а також , що вона є найголовнішим фактором в багатьох видах спорту.

Б.А. Ашмарін розглядає бистроту як прояв центральних і периферичних нервових структур рухового апарату людини, що дозволяють переміщувати тіло і окремі його ланки за мінімально короткий час.

Бистроту як комплекс властивостей, які притаманні функціональним системам людини, не треба ототожнювати із зовнішніми швидкісними характеристиками рухових дій(швидкість окремо взятих рухів, темп тощо). Останні зумовлені тим,що відносяться не лише до бистроти, а ще до силових та інших рухових здібностей. Тому під бистротою треба розуміти лише ті сторони здібностей, які реалізуються в дії, від яких крім всіх інших факторів в кінцевому результаті буде залежить швидкість рухових проявів. Дослідження, особливо ті,що проводилися останні десятиліття, дають змогу вважати, що деякі прояви бистроти відносно незалежні один від одного і що фактори, які лежать в їх основі не однозначні, Тому замість поняття «бистрота» все частіше користуються дифференціюючим терміном «швидкісні здібності» (Л.П. Матвєєв, 1991).

Швидкісні здібності – це сукупність індивідуальних особливостей, що зумовлюють бистроту виконання рухових дій ( А.А.Гужаловський, 1986).

Основними факторами, що детермінують прояв бистроти, є :

- рухливість нервових процесів.

Збудливість рухових центрів лімітує переважно швидкість реагувань та поодиноких рухів, лабільність нервових процесів – частоту рухів. При цьому слід пам’ятати , що надто висока частота рухів може викликати небажану швидкісну напруженість, тому швидкісні вправи необхідно виконувати з варіативною частотою рухів.

- потужність і ємність креатин фосфатного джерела енергії і буферних систем

Найоперативнішим і найпотужнішим енергетичним ресурсом швидкої роботи є процес ресинтезу АТФ за рахунок КрФ. Але ємність цього джерела невисока.

- рівень розвитку швидкої та вибухової сили

У процесі виконання швидких рухових дій приходиться долати значний опір, тому швидкість у цілісній руховій діяльності залежить від рівня швидкої та вибухової сили

- рівень розвитку гнучкості

Еластичність опорно-рухового апарату є необхідною умовою виконання вправ з великою амплітудою і меншою витрати енергії.

- інтенсивність вольових зусиль

З метою підвищення емоційного тла тренувань та мобілізації вольових зусиль доцільно широко використовувати ігровий та змагальний методи.(Б.А.Ашмарін,1990).

На розвиток прудкості впливають генетичні фактори. За даними Л.П.Сергієнко:

• Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93%;

• Швидкість одиночного руху в рівних долях залежить від спадковості і середовища;

• Максимальна частота руху окремих сегментів тіла обумовлена в розвитку спадково – середовищ ними факторами

• Розвиток прудкості знаходиться під більшим контролем генетичних факторів у жінок, ніж у чоловіків.

Більшість авторів виділяють такі різновиди бистроти:

а) латентний час рухової реакції;

б) швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

в) частота ненавантаженого руху.

Але Б.М.Шиян виділяє також швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називається різкістю. Вона залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.

Ще одним різновидом бистроти є здатність, яка дозволяє визначати швидкісні характеристики рухів («бистрота рухів»). І.Л.Матвєєв розділяє цей вид на вже знайому бистроту одиночного руху і бистроту , що проявляється в темпі повторень рухів. О.М.Худолій до форм вияву бистроти відносить бистроту реалізації багатосуглобного руху , зв’язаного із зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

Латентний час рухової реакції

Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Латентний час рухової реакції зумовлений бистротою проходження таких фізіологічних процесів:

• сприйняття подразника певними рецепторами;

• передача одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;

• аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;

• передача сигналу-відповіді до необхідних м’язів;

• збудження м’язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.

Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього ( так званий латентний час). Розрізняють просту і складну рухові реакції.

Проста рухова реакція людини це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник ( сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.

Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих – коливається в межах 0,1-0,2 с. він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Люди , які швидко реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції . ( Б.М. Шиян, 2001.)

Бистрота складної реакції характеризується часом реагування в умовах невизначеного подразника і рухового рішення. Більшість складних рухових реакцій проявляються в ситуаційних видах спорту : спортивних іграх, єдиноборствах тощо. В цих випадках , як правило, перед спортсменом стоїть задача реагувати на об’єкт , що рухається ( м’яч, суперник ) і вибрати із декількох дій одну, яка буде відповідати даній ситуації. Наприклад, воротарю необхідно вирішувати чотири задачі: побачити м’яч , оцінити напрямок і швидкість польоту, вибрати план дій і виконати його. (А.А.Гужаловський, 1986).

Тобто, до видів складної рухової реакції можна віднести:

• реакція вибору рухів;

• реакція на об’єкт , що рухається;

• реакція антиципації.

Реакція вибору руху ( здібність реагувати на об’єкт, що рухається і вибирати декількох дій одну) часто зустрічається в єдиноборствах, реакція на об’єкт, що рухається ( реагування на об’єкт, що нестандартно переміщується) – в спортивних іграх, а реакція антиципації характерна ,наприклад, для воротаря. (Л.П.Матвєєв, 1991)

Бистрота реакції на об’єкт, що рухається займає від 0,25 до 1с. Відомо, що більшість часу йде на фіксацію предмету або об’єкту, що рухається очима.

Значні труднощі при складній руховій реакції відбуваються у зв’язку з необхідністю вибору відповіді із декількох, дивлячись на поведінку суперника або партнера. Відомо залежність часу реагування від кількості можливих варіантів атак в єдиноборствах.

Отже, з збільшенням атакуючих варіантів, той хто захищається повинен подолати більшу невизначеність , що веде до зниження бистроти складної рухової реакції ( А.А.Гужаловський, 1986).