Період Пекче

(18г. д. н. э. - 600г. н. э.)

Група біженців із Когуре заснувало нову державу к півдню від ріки Хаган, поблизу того місця, де знаходиться сучасний Сеул. У порівнянні з суворими воїнами Когуре, мешканці Пекче були більш миролюбні. До 6 ст. вони повністю зайняли всю південно-західну частину півострова. Пекче перетворилося в цивілізовану і розвинуту державу, яка вела активну торгівлю з Китаєм

Якихось документальних свідчень про поширення чи популяризації тхеккьон, що поклав основу тхеквон-до у цей період, не залишилось. Однак, згідно із записами про життя королівської родини, бойовим мистецтвом періоду Пекче був загадковий вид бойового мистецтва , який називався «Супьоктха» (Рим Сеунг Мін.2003) чи «Су Бег Тха» (Чой Мен Чер,1991)

Період Коре

(918 г. н. э. - 1392 г. н. э.)

Засновником коре був полководець Ван Гон, який служив у принця Куньє королівства Сілла. Він проголосив, що буде намагатися повернути втрачені землі Когуре в Маньчжурії, тому королівство було назване Коре, від чого походить сучасна назва Кореї.

В цей період розвиваються народні фестивалі, які святкували по місячному календарю. У документах « Кореса»- історія Коре, вказується , що в якості змагань на фестивалях, король Чхун Хе, проводив поєдинки серед своїх солдат по «Субак» (синонім тхеквондо) (С. Федулов,1991)

Мистецтво «Субак» досягло високого ступеня свого розвитку , було поширене не тільки серед військових, а й навіть серед простих людей, стало видом спорту, гідним того, щоб на змаганнях був присутній сам король. (Рим Сеунг Мін,2003). Король Чхун Хе був відмінним практиком « Субак» і найкращих назначав на високі посади в державі. Завдяки розвитку в часи Когуре, Сілла і Коре «Субак» став однією з популярніших систем Кореї.(С.Федулов,1991)

В 14 столітті до влади у Кореї прийшла династія Чосон, більш відома на заході як династія Лі.

Корейські єдиноборства офіціально практично не розвивалися в той період, тому що не були популярні. Також скоротилася кількість займаючих «Субак» і «Тек Ген». Крім того розвиток цих єдиноборств залежало від Міністерства Національної безпеки «Пен Чжо.

У географічній і культурній історії провінцій Кореї (Тон Ку Е Чи Сун Рам) описане свято Пек Чун Наль, що святкується 15 червня по місячному календарі.Він проводився в селі Чак Чі , що знаходився в префектурі Ун Чжин провінції Чхун Чхонг . Із всіх провінцій, що знаходилися поблизу приходили найкращі експерти, щоб позмагатися в «Субак».

Пізніше в « Хе Донг Чук Чі» зустрічаються записи про чемпіонат по «Су суль» ( Тек Ген). Там описується техніка і різні види змагань по « Су Суль». « Су Суль»- мистецтво, що використовувало удари ногами різної варіації. У ньому вирізняють 3 рівні:

• експерт (високий рівень)- людина могла наносити удари ногами у стрибку і вище голови.

• Середній рівень – людина могла наносити удари ногами не нижче рівня лінії плеч суперника.

• Початковий рівень – удари повинні наноситися не нижче рівня стегна.

Також описуються поєдинки «Су Бєг Та», коли двоє бійців сидять на землі один напроти одного і наносять дуже швидко удари різними частинами рук. Кваліфікація багатьох бійців була така велика, що неможливо було побачити , якою частиною руки і куди був нанесений удар.(І. Соколов, 1994)

В 1790 році король Чон Чжо наказав майстрам Лі Ток Му та Пак Дже Ка написати книжку Мує-тобо-тонгджі ( «Му Є До Бо Тонг Цзі»- І.Соколов1994)

Вона увійшла в історію як найдавніша збірка військових законів.У передмові до четвертого тому під заголовком « Мистецтво кулака» міститься опис основних прийомів тхеквондо. ( Рим Сеунг Мін,2003)