- •1.Загальна частина
- •1.1. Виробнича програма конвертерного цеху
- •1.2. Загальна характеристика конверторного цеху
- •1.3. Характеристика конструкції конвертера
- •1.4. Характеристика планування головної будівлі цеху.
- •1.5. Організація основних робіт і обладнання конвертерного цеху
- •2.Розрахункова частина
- •2.1. Вибір ємності і визначення кількості конвертерів
- •2.2. Розрахунок потреби обладнання прольотів головної будівлі цеху
- •2.2.1. Міксерне відділення головної будівлі
- •2.2.2. Відділення шихтових магнітних матеріалів (скрапне відділення)
- •2.2.3. Відділення шихтових сипучих матеріалів
- •2.2.4. Завантажувальний проліт
- •2.2.5. Ковшовий проліт
- •2.2.6. Шлаковий проліт
- •2.2.7. Відділення безперервного розливу сталі (вбрс)
- •2.2.8. Відділення безперервного розливу сталі (вбрс)
- •2.3. Визначення основних розмірів прольотів головної будівлі цеху
- •Конвертерний проліт
- •2.3.2. Ковшовий проліт
- •2.3.3. Шлаковий проліт
- •2.3.4. Відділення безперервного розливу сталі
- •2.3.5. Передаточний проліт
- •2.3.6. Проліт різання заготівель
- •2.3.7. Проліт складування заготівель
- •2.4. Розрахунок основних розмірів конвертора
1.5. Організація основних робіт і обладнання конвертерного цеху
Технологічні операції конвертерної плавки розрізняють наступні основні лінії: подачі й завантаження брухту в конвертер; доставки і заливання рідкого чавуну; подачі, дозування і завантаження сипучих шлакоутворюючих матеріалів; подачі кисню; доставки, дозування, нагріву і подачу феросплавів в сталерозливні ковші; прийому, транспортування і розливання сталі; збирання і переробки шлаку. Металобрухт потрапляє до конвертерів з відділення шихтових магнітних матеріалів (скрапного відділення) або безпосередньо зі скрапороздільного цеху.
Завантаження здійснюють совками різної місткості залежно від садки конвертера. Завантаження брухту та заливання чавуну у конвертер дозволяється починати при температурі футерівки не нижче 1000 °С за командою майстра (сталевара) конвертера. Оскільки конвертер є високопродуктивним агрегатом, у всіх нових киснево-конвертерних цехах застосовують односовкове завантаження скрапу.
Під час завалки конвертер нахиляють у бік вантажного прольоту на кут 45°. Краном із вантажного просвіту або спеціальною машиною совки з металобрухтом подають до горловини конвертера, нахиляють і висипають скрап у конвертер. Рівномірність розподілу металобрухту в середині робочого простору конвертера забезпечується його покачуванням. Основним шихтовим матеріалом для киснево-конвертерного цеху є рідкий чавун. Рідкий чавун потрапляє до конверторів з міксерного відділення або з відділення переливання самохідними чавуновозами, місткість яких відповідає садці конвертера. Чавуновізний ківш подають до моменту випуску попередньої плавки. Конвертер знаходиться у нахиленому положенні, як і під час операції завалки металобрухту. Не роблячи великої перерви, у конвертер на скрап заливають рідкий чавун за допомогою заливального крану з чавуновозним ковшем, що пересувається по робочому майданчику впродовж фронту конвертерів. Масу чавуну, що заливають у конвертер, розраховують залежно від заданої марки сталі, маси зливків, кількості охолоджувачів (брухту, окатишів, руди). У порожнину конвертера вводять фурму та вмикають подачу кисню. Перед початком продування перевіряють готовність систем, механізмів та обладнання. Насамперед, це стосується котла-охолоджувача та газоочищення. Особливо велику увагу приділяють роботі тракту для відводу конвертерних газів за схемою без догорання СО. За котлом контролюють тиск та витрату води для живлення контуру. Перевіряють роботу димососу, газові пальники та пристрої для систем газовідвідного тракту, витрату води. Автоматично вмикається регулятор, виставляється заданий тиск в усті кесону охолоджувача конвертерних газів, що дорівнює 6—10 Па та забезпечується у газах, що відводять, 60 % СО.
Висоту фурми над рівнем умовно спокійної ванни встановлюють залежно від витрати кисню через сопло, кута нахилу вісі сопла до вертикалі, хімічного складу рідкого чавуну, якості металобрухту, вапна, інших добавок та стану футерівки конвертера. За рахунок кисню, яким продувають чавун, окисляється надлишковий вуглець, а також кремній, марганець і невелика кількість заліза, причому окислення кремнію та марганцю закінчується у перші 3—4 хвилини продування. Сипучі компоненти, що утворюють шлак, завантажують за допомогою автоматизованої системи, що складається з бункерів для зберігання матеріалів, живильників, ваг та лотків, по яким матеріали зсипаються у горловину конвертера. Система забезпечує завантаження сипучих матеріалів без зупинки продування за програмою, що задається оператором з пульту керування конвертером. Доставку феросплавів до головного корпусу цеху здійснюють залізничним транспортом в контейнерах або використовують конвеєрний тракт подачі сипучих матеріалів. Феросплави поступають в залізничних вагонах у відділення феросплавів. З прийомних бункерів феросплави видають на стрічкові конвеєри тракту подачі сипучих матеріалів, заповнюють витратні бункери у головному корпусі. У конвертерному цеху застосовують спосіб розливу сталі на машинах безперервного лиття заготівок (МБЛЗ). Сталь зливають з конвертера в сталерозливний ківш, встановлений на сталевозі.
Сталеразливний ківш подають сталевозом у відділення безперервного лиття і встановлюють разливочним краном на стенд. Заготівки, одержувані на МБЛЗ, поступають в прокатний цех. Шлак з конвертера зливають в ківш самохідного шлаковоза і передають спочатку у шлаковий проліт головної будівлі цеху, та направляють у шлаковое відділення для охолодження і наступного дроблення ударами баби переміщуваної краном. Перероблений шлак відвантажують в відвал думпкарами.
