Заняття 6 Чи легко бути учнем?

Мета:

• допомогти дітям усвідомити, які якості необхідні учневі;

• сприяти розвитку уяви й навичок спільної діяльності.

Матеріали: папір, пензлі й фарби (гуаш або акварель) для кожної дитини (для вправи „Ляпки").

Вітання

Обговорення домашнього завдання

Попросіть дітей розповісти про основні правила роботи на уроках. У ході обговорення часто з'ясовується, що різні вчителі вимагають до­тримання різних правил. Наприклад, на уроці математики на усному ра­хунку треба обов'язково включатися в роботу одночасно, а для уроку української мови деякі вчителі вимагають заздалегідь, ще вдома, запи­сати в зошиті дату наступного дня. Постарайтеся, щоб діти зрозуміли зміст дотримання тих або інших правил.

Про те, як важливо вміти раціонально планувати час, готуватися до роботи заздалегідь, говориться в притчі про чоботаря.

Притча про чоботаря

Одного разу старий башмачник виявив, що якщо ввечері пе­ред сном він виріже зі шкіри заготівки для взуття й розкладе їх на столі, то вранці на столі будуть стояти черевики. Поки він спав, хтось виконував за нього частину роботи. 1 це траплялося тільки тоді, коли майстер увечері задготовляв викрійки зі шкіри для завт­рашнього дня. Йому стало дуже цікаво, як же ж відбувається, що до ранку в нього вже є кілька пар готового взуття. І одного разу вночі він, як, звичайно, розклав заготівки на столі й сховався. Коли годинник пробив північ, звідкись на столі з 'явилися .маленькі чоло­вічки — гноми, які швидко зшили з підготовлених шматочків нові черевики. Наступного ранку прийшов помічник й здивувався, що майстер встиг уже зробити стільки відмінних черевиків. І тоді той сказав йому: „Вся справа в заготівках. Зроби їх сьогодні, і завтра справи твої підуть успішніше ". Говорять, що багато творчих лю­дей користуються рецептом старого чоботаря.

Хід заняття: Гра „Ідеальний учень"

Кожен учень сідає на спеціальний „стілець ідеального учня" і го­ворить про те, яким у його уявленні повинен бути ідеальний учень. На­приклад, він ніколи не робить помилок, виконує всі завдання на „відмін­но" і т.і.

Випишіть всі запропоновані дітьми якості на дошку. Орієнтовні запитання для дискусії

1. Як я ставлюся до ролі ідеального учня?

2. Які є переваги в позиції ідеального учня?

3. Чи можна відповідати всім перерахованим вимогам до учня?

4. Що може трапитися, якщо людина занадто вимоглива до себе?

5. Який буде результат, якщо учень, навпаки, несерйозно ставиться до вимог школи й учителів?

6. Для чого вчуся я?

Важливо, щоб до кінця дискусії діти зрозуміли: ідеальних учнів не буває. Помиляються всі, і кожна людина має право на помилку. Але можна прагнути поліпшувати свої якості, залишаючись при цьому самим со­бою.

Прочитайте дітям уривок із повісті М. Вільямі „Вельветовий кро­лик".

Що значить бути сьогоденням? - запитав одного разу Кролик. - Це коли усередині тебе дзенькають усякі штуки, а збоку стирчить руч­ка?

- Те, із чого ти зроблений, не має значення, - відповів Шкіряний Кінь. - Із тобою щось відбувається... Дитина любить тебе, не просто грається з тобою, а по-справжньому любить тебе, от тоді-то ти й стаєш сьогоденням. Але пам'ятай, це не відбувається одразу. На те, щоб ста­ти сьогоденням, іде інколи дуже багато часу... Але коли ти справжній, ти не зможеш бути неприємним або нецікавим, хіба тільки для людей, які взагалі нічого не розуміють.

Вправа „Незнайка"

Психолог: „У житті в усіх нас бувають удалі дні й дні „так собі". У деяких ситуаціях ми почуваємося впевнено, „на висоті"", в інших - губимося. Я пропоную вам гру, у якій ви вільно зможете відчути себе людиною, що може чогось не знати. Хто хоче побути нею"? „Незнайка" на всі питання інших дітей повинен відповіда­ти: „Не знаю", підтверджуючи свою відповідь інтонацією, голо­сом, мімікою, жестом".

Це одна з найулюбленіших вправ дітей. У деяких групах бажання грати в „Незнайку" виникає й на наступних заняттях. У цьому випадку, особливо якщо в групі є гіпервідповідальні діти, гру можна кілька разів повторити.

Вправа „Клякси"

Вправа виконується в парах. Один із дітей бере небагато фарби тих кольорів, яких йому хочеться, і капає на аркуш паперу. Його партнер домальовує „кляксу" до певного образу. Потім учасники міняються ро­лями.

Ця вправа сприяє налагодженню взаємодії між дітьми, крім того, вона має деяку діагностичну цінність. Агресивні й пригнічені діти часто вибирають фарби темних тонів. Вони „бачать" у „ляпках" агресивні сюжети (бійку, страшне чудовисько). До агресивної дитини корисно по­садити спокійну. Остання буде використовувати у малюнках світлі фар­би й бачити приємні, спокійні сюжети.

Діти, схильні до гніву, вибирають переважно чорну або червону фарбу.

Діти зі зниженим настроєм надають перевагу фіолетовим і бузко­вим тонам.

Сірі й коричневі тони вибираються дітьми напруженими, конфлікт­ними. Однак, часто неможливо простежити чіткий зв'язок між обрани­ми кольорами й психічним станом дитини, тому на підставі малюнків не можна робити серйозних діагностичних висновків, можна говорити лише про загальні тенденції, які допоможуть вибрати вірний напрямок роботи при більш глибокій діагностиці.

Обговорення підсумків заняття

Усі учасники говорять про те, що сподобалося, здивувало, обраду­вало на занятті, що вийшло, чим задоволені, які виникли почуття, які питання залишилися невирішеними. Домашнє завдання

Подумайте проте, які якості допомагають вам учитися і які якості ви хотіли б у собі розвивати. Прощання

Заняття 7 Чого я боюся?

Мета:

• навчити дітей розпізнавати свої шкільні страхи, допомогти знайти способи їхнього подолання;

• знизити шкільну тривожність.

Матеріали: таблички з відповідями „так", „ні", „інколи" (для впра­ви „Чого я боюся?"); папір, кольорові олівці й фарби для кожної дитини (для вправ „На помилках вчаться", „Малюємо слово"). Вітання Розминка

Вправа „Якщо весело живеться, роби так!" (див. заняття 1)

Хід заняття: Вправа „Чого я боюся?"

Почепіть таблички з відповідями „так", „ні", „інколи" на різні стіни кімнати. Запропонуєте дітям послухати твердження, які ви будете чита­ти, подумати, вибрати відповідь і стати поруч із потрібною табличкою. Прочитайте наступні твердження:

• Я хвилююся із приводу свого навчання.

• Я сильно нервую перед контрольною роботою й під час її виконання.

• У мене часто болить голова або живіт.

• Мені важко зосередитися.

• Мені важко приймати рішення.

• Іноді мені трохи страшно знайомитися з новими людьми.

• Я відчуваю, що на мене тиснуть інші люди.

• Уночі я не завжди відпочиваю добре.

• Думаю, я занадто багато хвилююся.

• Дорослі занадто багато чого від мене чекають.

• Я боюся помилятися й програвати.

Запитайте дітей, чи схожі їхні проблеми. Чи багато з них відпові­дають на питання однаково?

Психолог: ,/Іюдині властиво хвилюватися в ситуаціях, коли є якась невизначеність, наприклад, несподівана контрольна робота, або ви не викопали домашнє завдання й не знаєте, як до цього по­ставиться вчитель.

Ви можете почати переживати невдачу заздалегідь, ще на­віть не звітуючи собі про те, що вас конкретно турбує. Чи бува­ють у вас такі ситуації, що ви вивчили вірш, але боїтеся, що не зможете розповісти його без помилки? Пригадаєте такі випадки.

Хвилюватися перед контрольною роботою або перед відпо­віддю біля дошки - це нормально. Хвилювання допомагає нам зі­братися, краще згадати матеріал, але тільки в тому випадку, якіцо воно не дуже сильне. Якщо ж ми занадто тривожимося, то, на­впаки, іноді забуваємо навіть те, що знаємо добре. Можна навчи­тися справлятися зі своїм страхом, варто тільки захотіти. Для цього треба навчитися вірити у свої сили й не боятися робити помилки ".

Вправа „На помилках вчаться"

Ця вправа допоможе дітям усвідомити неминучість помилок і на­вчитися витягати з них користь, знизивши в такий спосіб страх перед помилками. Діти зможуть поговорити один з одним про те, як вони за­звичай реагують на свої помилки.

Психолог: „Кожен із нас робить помилки. Тільки в такий спо­сіб ми можемо чомусь учитися. Кожний з вас знає, що він час від часу помиляється. Чи можете ви згадати зараз будь-яку свою ве­лику помилку?

Деякі люди, зробивши помилку, влаштовують над собою стро­гий суд. Інші ж просто ще раз намагаються зробити те, що в них не вийшло. З кожним разом вони вчаться й не роблять великих про­блем із своїх невдач. А як ви реагуєте на свої помилки?

Відповідайте, будь ласка, на обидва питання. Якщо хочете, можете ще й намалювати невеликі ілюстрації до своєї розповіді.

Тепер об'єднайтеся по двоє-троє й обговоріть, що ж ви ду­маєте з цього приводу.

А зараз візьміть новий аркуш паперу і напишіть на ньому ве­ликими літерами: „ Робити помилки - це нормально. На своїх поми­лках ми вчимося". Прикрасьте свої аркуші, щоб вам було приємно на них дивитися. Потім ви можете взяти ці плакати собі додому на згадку".

Після завершення роботи поставте наступні запитання:

• Чи переживаєш ти, коли робиш помилку?

• Чи намагаєшся ти знову й знову робити якусь дію доти, поки не навчишся її робити правильно?

• Хто радіє разом із тобою, коли в тебе щось виходить?

Вправа „Малюємо слово"

Ця незвичайна вправа допомагає послабити негативні емоції й три­вогу дітей.

Психолог: Днколи одне ім 'я, без реальної присутності людини, або назва предмета, якого ми боїмося, може викликати страх. При словах МАТЕМАТИКА й УЧИТЕЛЬ у деяких школярів навіть вдома опускаються руки й псується настрій. У такий спосіб слово, вимо­влене вголос або подумки, знову й знову відновлює переживання минулого досвіду. Те саме слово може викликати в різних людей різні почуття.

Наприклад, я вимовляю слово „КОНТРОЛЬНА". Усі реагують на нього по-різному: Дмитрик розцвітає, підбадьорюється, радіє, що точно знає тему й упевнений у відмінній оцінці, а Микола гото­вий уже щось придумати, щоб школу прогуляти, і сумно йому, і соромно, і пригадується, як засмучувалася мама через чергову ни­зьку оцінку.

Що це слово означає для тебе? Які почуття й спогади прихо­дять?

Які виникають асоціації?

Уяви це слово, написане на аркуші паперу. Як воно виглядає?

Як звучить слово „КОНТРОЛЬНА "? (Нехай кожна дитина коро­тко відповість на ці запитання.)

Сьогодні ми, як чарівники, навчимося заряджати слова чарів­ною силою, перетворювати їх у „магічні", змінювати своє став­лення до них.

Отже, почнемо.

1. Пропоную для початку визначити проблему, що вас тривожить.

2. Тепер складіть список слів, що відносяться до цієї проблеми.

3. Продовжіть речення: „Вартує мені почути слово... ". Яке це слово для вас? Яке слово змушує вас хвилюватися найсильні- ше?

4. Кожен з вас буде працювати зі своїм словом. Будь ласка, за­плющіть очі й уявіть, що це слово написане на папері...Як воно виглядає? Воно надруковане чи написане від руки? Які за розмі­ром літери? Вони кольорові? Звертайте увагу тільки на те, що виникає у вас легко, начебто само по собі. Ваше слово може навіяти враження, про які я вас не запитаю. Звертайте увагу й на них теж".

Ставлячи дітям запитання, дотримуйтеся наступного порядку:

Аналіз структури слова

Зорові особливості

Спосіб написання слова:

• друковані літери або рукописні:

• якщо друковані -тільки великі або малі;

• якщо рукописні - власний почерк або когось іншого (якщо іншого, то чий);

• якщо почерк власний — нинішній або „більш ранній" (наприклад, як у першому класі).

Характер зображення букв:

• зображені в кольорі;

• зроблені із чого-небудь (наприклад, висічені з каменю; з підсвічу­ванням; виведені кремом на торті й т.і.).

Величина букв: більші (як, наприклад, на рекламному щиті) або

маленькі (як у книзі).

Кольори букв: • кольорові або чорно-білі; якщо кольорові, то яки­ми кольорами написані.

Фон: світлий; темний; кольоровий.

Особливості форми: букви гострі; округлі; жирні; „карлючки"

тощо.

Особливості накреслення:

• пряме; похиле; несиметричне;

• нестандартні букви - наприклад, одна з букв занадто велика (крива).

Де розміщені: наді мною; гіереді мною; піді мною; збоку від мене.

Звукові особливості

Чий голос вимовляє слово:

• мій власний;

• голос жінки;

• чоловіка;

• дитини;

• чий конкретно;

• кілька голосів.

Гучність: голосно; тихо. Висота тону: високий, середній або низький. Акустичні особливості Темп: швидко; повільно. Мелодія слів: розкотисто; монотонно; співуче. Як вимовляється слово: негативно: жалібно, загрозливо, наказо­во, тривожно або позитивно: по-дружньому, підбадьорююче, натхненно, радісно.

Джерела звуку в просторі: слово звучить позаду; попереду; зве­рху; стереоефект.

Інші особливості

Матеріал, з якого зроблене слово:

• м'який або твердий;

• що колеться або гладкий;

• теплий або холодний;

• легкий або важкий;

• яка поверхня?

Запах:

4. Уявили? Якщо ви хочете навчитися спокійно й упевнено реагувати на думку про якусь подію, то вже саме СЛОВО, що по­значає ця подія, повинно викликати у вас відчуття впевненості й спокою. Я хотіла б зробити так, щоб це слово викликало у вас гар­ний настрій.

Отже, тепер давайте подумки зобразимо СЛОВО по-іншому, щоб воно стало для нас приємним, привабливіш. Як повинно бути написане СЛОВО? Як повинно воно звучати? Як ви повинні його відчувати? Які інші особливості є в цього слова?

Прикрасьте ваше СЛОВО, нехай воно стане „необразливіш". А зараз візьміть олівці, маркери, гуаш і намалюйте, як пере­творюється СЛОВО".

Після закінчення роботи діти показують свої малюнки, діляться враженнями.

Обговорення підсумків зустрічі

Всі учасники висловлюються про те, що сподобалося, здивувало, обрадувало на занятті, що вийшло, чим задоволені, які виникали почут­тя, які питання залишилися невирішеними. Домашнє завдання

Щодня, наприклад, з 18.00 до 8.30 перетворюйте СЛОВО, із яким працювали в класі (або інше), у магічне.

Простежте, чи змінилися в результаті „чаклунства" почуття, по­в'язані з цим словом, у кращу сторону. Прощання