Вибірковий перелік тестових питань для підсумкового модульного контролю № 2 з пропедевтики внутрішньої медицини

1. Яке у нормі лейко-еритроїдне співвідношення у кістковому мозку:

1. 2 : 1.

2. 1 : 2.

3. 3 : 1.

4. 4 : 1

5. 5 : 1.

2. З якої клітини утворюються всі формені елементи крові:

1. Мієлобласта.

2. Гемоцитобласта.

3. Колоніє утворюючої клітини.

4. Стовбурової клітини.

5. Мегакаріобласта.

3. Якими клітинами синтезується гемоглобін:

1. Мегалобластами, мегалоцитами.

2. Еритробластами, нормобластами.

3. Сидеробластами.

4. Мієлобластами, мієлоцитами.

5. Опасистими клітинами.

4. Доля якої речовини найбільша в осмотичному тиску крові:

1. Калію.

2. Кальцію.

3. Натрію.

4. Білків.

5. Магнію.

5. Чим обумовлений онкотичний тиск крові:

1. Кількістю розчинних іонів солей.

2. Білками.

3. Еритроцитами.

4. Вмістом глюкози.

5. Об’ємом циркулюючої крові.

6. На які фізіологічні процеси впливає онкотичний тиск крові:

1. На кровотворення.

2. На процеси згортання крові.

3. На формування артеріального тиску.

4. На формування в’язкості крові.

5. На фільтрацію рідини крізь судинну стінку.

7. Який середній рівень онкотичного тиску крові:

1. 100 мм рт.ст.

2. 60 мм рт.ст.

3. 40 мм рт.ст.

4. 30 мм рт.ст.

5. 10 мм рт.ст.

8. Мегалобластоз характерний для:

1. Нормальної картини крові.

2. В₁₂-фолієводефіцитної анемії.

3. Гемолітичної анемії.

4. Апластичної анемії.

5. Залізодефіцитної анемії.

9. Який білірубін може виходити у сечу:

1. Прямий.

2. Непрямий.

3. Мезобілірубін.

4. Мезобілірубіноген.

5. Протобілірубін.

10. Який з факторів, що впливають на рівень ШОЕ, є визначальним:

1. Кількість еритроцитів.

2. Температура тіла.

3. Співвідношення білкових фракцій у плазмі крові.

4. Кількість лейкоцитів.

5. Рівень холестерину.

11. Від чого залежить осмотичний тиск крові:

1. Від дисперсності молекул білка.

2. Від кількості розчинних іонів.

3. Від молекулярної маси білків.

4. Від в’язкості крові.

5. Від температури тіла.

12. Добова потреба в залізі для синтезу еритроцитів складає:

1. 5–10 мг.

2. 10–20 г.

3. 30–40 г.

4. 50–80 мг.

5. 20–25 мг.

13. Основне джерело заліза для синтезу гема еритроцитів:

1. Залізо харчових продуктів.

2. Білірубін крові.

3. Міоглобін м’язів.

4. Гемоглобін зруйнованих еритроцитів.

5. Гемосидерин та ферритин.

14. Тільця Жоллі та кільця Кебота – це:

1. Токсична зернистість нейтрофілів.

2. Залишки ядер еритроцитів.

3. Включення гемосидерину в еритроцит.

4. Базофільна зернистість еритроцитів.

5. Включення ферритину в еритроцит.

15. Колірний показник 1,8 є характерним для:

1. Нормальної картини крові.

2. Апластичної анемії.

3. Лейкозу.

4. Мегалобластної анемії.

5. Залізодефіцитної анемії.

16. Провідну роль у патогенезі В₁₂-фолієводефіцитної анемії відіграє:

1. Руйнування еритроцитів.

2. Токсичне пригнічення кісткового мозку.

3. Атрофія епітелію шлунка та зниження секреції гастромукопротеїну.

4. Екзогенна недостатність фолієвої кислоти.

5. Екзогенна недостатність вітаміну В₁₂.

17. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом ураження серцево-судинної системи.

2. Синдромом загальної інтоксикації.

3. Специфічним анемічним синдромом.

4. Ураженням периферичних артерій.

5. Токсичним ураженням печінки.

18. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом ураження органів шлунково-кишкового тракту.

2. Синдромом ураження серцево-судинної системи.

3. Токсичним ураженням печінки.

4. Синдромом загальної інтоксикації.

5. Синдромом накопичення рідини у плевральній порожнині.

19. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом загальної інтоксикації.

2. Синдромом ураження задньо-бокових стовпів спинного мозку.

3. Токсичним ураженням печінки.

4. Ураженням периферичних артерій.

5. Ураженням серцево-судинної системи.

20. Обличчя хворого на анемію Адісона-Бірмера має наступний вигляд:

1. Бліде, дифузно набрякле.

2. Обличчя «воскової ляльки».

3. Ціанотичне, одутле.

4. Бліде, схудле, з тінями під очима.

5. Бліде, одутле, з набряками над та під очима.

21. Язик хворого на анемію Адісона-Бірмера має наступний вигляд:

1. «Географічний».

2. Малиновий, «лакований».

3. Вкритий білім нашаруванням.

4. Вкритий жовтувато-брунатним нашаруванням.

5. Набряклий, з відбитками зубів на краях.

22. Сидеропенічний синдром пов’язаний з:

1. Гіпоксією тканин при анемії.

2. Порушенням циркуляції крові.

3. Зниженням тканинного вмісту заліза.

4. Підвищенням тканинного вмісту гемосидерину.

5. Гіпербілірубінемією.

23. Вкажіть ознаки сидеропенічного синдрому:

1. Тахікардія, відчуття серцебиття.

2. М’язова кволість, зміни шкіри та нігтів.

3. Головний біль.

3. Зниження ШОЕ.

5. Ниркова недостатність, зменшення діурезу.

24. Вміст якого білірубіну підвищується в крові при гемолітичній анемії:

1. Прямого.

2. Непрямого.

3. Кон’югованого.

4. Мезобілірубіну.

5. протобілірубіну.

25. Відкладення гемосидерину в органах і тканинах характерні для:

1. Залізодефіцитної анемії.

2. В₁₂-фолієводефіцитної анемії.

3. Апластичної анемії.

4. Постгеморагічної анемії.

5. Гемолітичної анемії.

26. Як розташовані гепатоцити в печінкових часточках:

1. Концентрично навколо вени.

2. У центрі часточки.

3. По зовнішньому краю часточки.

4. По внутрішньому краю часточки.

5. Радіарно від центру часточки до периферії.

27. Вкажіть кількість крупних венозних судин, які несуть кров до ворітної вени:

1. Два.

1. Три.

2. Чотири.

3. П’ять.

4. Шість.

28. Який відсоток крові, що поступає до печінки, складає венозна та артеріальна кров:

1. Відповідно 20 та 80.

2. Відповідно 30 та 70.

3. Відповідно 50 та 50.

4. Відповідно 70 та 30.

5. Відповідно 80 та 20.

29. З яких основних компонентів складається жовч:

1. Вода, жовчні кислоти, жовчні пігменти.

2. Вода, жовчні пігменти, ферменти, жовчні кислоти, холестерин.

3. Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, холестерин, ліпаза.

4. Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, холестерин, ферменти, неорганічні солі.

5. Вода, жовчні пігменти, жовчні кислоти, неорганічні солі.

30. Який основний патологічний процес відбувається при цирозі печінки:

1. Заміщення часточок псевдочасточками.

2. Обтурація жовчних протоків.

3. Застій крові у внутрішньочасточкових печінковий венах.

4. Застій лімфи у печінкових часточках.

5. Запалення печінкових часточок.

31. Яка кількість жовчі утворюється за добу у здоровому організмі:

1. до 500 мл.

2. 500–1500 мл.

3. 1500–2000 мл.

4. 2500–3000 мл.

5. Більше 3000 мл.

32. Що є стінкою первинного жовчного канальця:

1. Синусоїдальний полюс гепатоцита.

2. Купферовські клітини.

3. Фібробластичні клітини.

4. Біліарний полюс гепатоцита.

5. Базальна мембрана.

33. Який нормальний тиск у ворітній вені:

1. 0–4 мм рт.ст.

2. 5–10 мм рт.ст.

3. 11–15 мм рт.ст.

4. 16–20 мм рт.ст.

5. -2 – 0 мм рт.ст.

34. Нормальна рН жовчі складає:

1. 7,3–8,0

2. 5,0–6,0

3. 8,2–9,0

4. 2,5–3,5

5. 4,3–5,0

35. Нормальна ємність жовчного міхура складає:

1. 20–30 мл.

2. 40–60 мл.

3. 70–80 мл.

4. 80–100 мл.

5. 10–20 мл.

36. Товщина стінки жовчного міхура складає в нормі:

1. 0,8–1,0 мм.

2. 1,2–1,5 мм.

3. 1,5–1,9 мм.

4. 2–3 мм.

5. 4,5-5 мм.

37. Тривалість “часу закриття сфінктера Одді” в нормі при дуоденальному зондуванні:

1. 1–2,5 хв.

2. 3–6 хв.

3. 7–9 хв.

4. 9–11 хв.

5. 12–15 хв.

38. Який час закриття сфінктеру Одді вказує на його гіпотонію:

1. 1–2 хв.

2. 3–6 хв.

3. 7–9 хв.

4. 9–11 хв.

5. 12–15 хв.

?

39. Який час закриття сфінктеру Одді вказує на його гіпертонію:

1. 1–2 хв.

2. 2–3 хв.

3. 3–4 хв.

4. 4–6 хв.

5. 9–11 хв.

40. Який компонент відсутній у сечі при механічній жовтяниці:

1. Кон’югований білірубін.

2. Уробілін.

3. Сечова кислота.

4. Хлор.

5. Лейкоцити.

41. Тривалість виділення міхурової жовчі (порція В) при дуоденальному зондуванні в нормі:

1. 5–10 хв.

2. 10–15 хв.

3. 20–25 хв.

4. 30–40 хв.

5. 40–50 хв.

42. Який час виділення міхурової жовчі (порція В) вказує на гіперкінезію жовчного міхура:

1. 10–15 хв.

2. 20–25 хв.

3. 25–30 хв.

4. 30–35 хв.

5. 35–40 хв.

43. Який час виділення міхурової жовчі (порція В) вказує на гіпокінезію жовчного міхура:

1. 5–10 хв.

2. 10–15 хв.

3. 15–20 хв.

4. 20–25 хв.

5. 40–50 хв.

44. Коли спостерігається збільшення вмісту кон’югованого білірубіну у крові:

1. При гемолітичній жовтяниці.

2. При залізодефіцитній анемії.

3. При перніціозній анемії.

4. При гемолітичній анемії.

5. При механічній жовтяниці.

45. Коли спостерігається збільшення вмісту некон’югованого білірубіну у крові: